Колегія Суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Бровари Київської області,

жителя с. Требухів Київської області,

раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, -

- засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 9 вересня 2006 року близько 8 години біля будинку АДРЕСА_1 в салоні автомобіля ПАЗ 32054, яким він керував і який рухався по маршруту № 191, з неприязних відносин до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які їхали в якості пасажирів в автобусі, дерев`яною палицею (держаком від лопати) наніс ОСОБА_7 три удари в різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв`язку з безпідставним не притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України, який побив його брата ОСОБА_5, від чого останній помер. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у його клопотанні про проведення комісійної судово-медичної експертизи.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги із скасуванням ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, від яких останній в подальшому помер, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Із постанови від 12.02.2008р. про зміну обвинувачення в суді видно, що прокурор, який брав участь у справі змінив обвинувачення ОСОБА_4 і відмовився від обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України (а.с.49.т.3).

Проте, потерпілий ОСОБА_2, його представники ОСОБА_9 і ОСОБА_3 підтримували обвинувачення в повному обсязі, тобто і за ч.2 ст. 121 КК України.

Однак суд, дослідивши докази цього обвинувачення і не знайшовши підстав до засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України, ніякого рішення не прийняв.

Крім того, суд оцінивши матеріали справи в цій частині, зазначив, що доказів того, що ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_8 ногою в ділянку лівої частини тулубу, коли останній лежав на землі, в ході досудового і судового слідства не встановлено.

До того ж вказав, що до показань потерпілого ОСОБА_7 про те, що він бачив як ОСОБА_4 наніс ОСОБА_8 удар палицею по спині, необхідно ставитись критично, оскільки, на досудовому слідстві ОСОБА_7 про це не вказував, а свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_4 намагався ударити ОСОБА_5, але удар отримав він.

Суд також зазначив у вироку, що судово - медичний експерт Федоровський О.В. виключив можливість заподіяння ОСОБА_8 тілесного ушкодження в результаті дії дерев'яної палиці.

Але з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони є непереконливими.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні, пояснив, що бачив, як ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_8 по спині (а.с.79.т.3).

Як видно із показів експерта Федоровського О.В. від 10.11.2006р., смерть ОСОБА_5 настала від розриву селезінки, і це тілесне ушкодження могло утворитися як від удару, так і від падіння з вертикального положення на лівий бік (а.с.199.т.1).

Із висновку експерта від 10.11.2006р. видно, що на тулубі ОСОБА_5 з правої сторони знаходилось садно, виникнення якого не виключається внаслідок удару руки зібраної в кулак, взутої ноги, дерев'яної палиці (а.с.189.т.1).

У своїх показаннях на досудовому слідстві свідок ОСОБА_6 показав, що удар палицею він отримав по голові і втрачав свідомість, через що не може достовірно вказати яким чином ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_8( а.с.105.т.1).

Вказаним доказам, які мають істотне значення у справі, суд не дав відповідної оцінки, а при виникненні неоднозначного розуміння висновків судово - медичного експерта, не призначив комісійної судово - медичної експертизи і не спростував доводів потерпілих щодо причетності ОСОБА_4 до спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер.

Апеляційний суд перевіряючи справу, не звернув уваги на ці обставини та на доводи потерпілого ОСОБА_2 і залишив вирок без зміни, не давши переконливої відповіді на апеляцію потерпілого.

Оскільки, судом першої інстанції наявні докази у справі належним чином не перевірені, доводи потерпілого ОСОБА_2 в достатній мірі не спростовані і суд не прийняв рішення по суті обвинувачення за ч.2 ст. 121 КК України, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судом вимог ст. 22, 323, 334 КПК України.

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, перевірити усі доводи скарги потерпілого ОСОБА_2, дати належну оцінку усім доказам у справі в їх сукупності і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення. При необхідності провести комісійну судово-медичну експертизу для з'ясування механізму спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.