Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на судові рішення щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

За вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 лютого 2008 року

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року цей вирок було змінено: дії засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 цього Кодексу кожному із засуджених призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки. Крім того, апеляційний суд на підставі ст. 75 КК України вирішив звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши кожному іспитовий строк на 2 роки, а також поклав на цих засуджених відповідні обов'язки, передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

З урахуванням внесених апеляційною інстанцією змін, ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винуватими у тому, що 29 липня 2006 року, приблизно о 22 год. 40 хв., за попередньою змовою між собою, на перехресті вулиць Артемівське шосе і Академика Корольова в м. Горлівці, вони, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_5, відкрито викрали у потерпілої мобільний телефон "Самсунг Х480" вартістю 650 грн. з сім-картою вартістю 20 грн. та шнурком вартістю 10 грн., заподіявши потерпілій збитки на суму 680 грн. При цьому, першим потерпілу ногою у спину ударив ОСОБА_1 Від цього удару ОСОБА_5 упала на дорогу лицем вниз. У той час, коли ОСОБА_1 утримував її за руки та закривав рота, ОСОБА_3 забрав з кишені куртки потерпілої указане майно.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленої щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає помилковим рішення апеляційної інстанції про необхідність перекваліфікації дій засуджених на ч.2 ст. 186 КК України.

У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, посилаючись на безпідставність засудження Сенчишина В.В., участь якого у вчиненні злочину, на думку автора скарги, не доведена, указує на численні порушення кримінально-процесуального закону, які на думку захисника мали місце як під час досудового слідства, так і при розгляді справи судом.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі захисника колегія суддів вважає, що і подання і скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, можуть бути - істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

У зв'язку з цим, перевірка викладених у касаційній скарзі захисника доводів щодо неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відноситься.

Крім того, в результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що доводи, викладені в касаційній скарзі захисника аналогічні тим, що перевірялись апеляційним судом під час розгляду апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника. При цьому, визнавши такі доводи безпідставними, апеляційний суд згідно вимог ст. 377 КПК України зазначив в своїй ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Доводи скарги захисника ОСОБА_4 про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_1 не відповідають матеріалам справи. Так, із змісту протоколу першого допиту ОСОБА_1 як підозрюваного видно, що під час цієї слідчої дії був присутній адвокат (захисник). Надалі, як обвинувачений він був допитаний в присутності адвоката (захисника) і законного представника неповнолітнього обвинуваченого - матері, а при додатковому допиті ОСОБА_1 теж брали участь адвокат (захисник) та законний представника обвинуваченого.

Посилання захисника ОСОБА_4 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 незаконних заходів з боку працівників міліції, внаслідок яких під час досудового слідства він себе обмовив, коли неодноразово давав показання про свою участю у вчиненні, разом з іншими засудженими, неправомірних дій щодо потерпілої ОСОБА_5, були предметом перевірки як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, але свого підтвердження не знайшли.

Викладені у скарзі захисника доводи про необхідність звільнення ОСОБА_1 від покарання на підставі Закону України від 19.04.2007 року "Про амністію" (955-16) колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки при наявності відповідних умов це питання вирішується судом першої інстанції.

Що стосується перекваліфікації апеляційним судом дій засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 цього ж кодексу, то касаційним судом не виявлено даних, які б указували на неправильність такого рішення.

Кваліфікуючи дії засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України за ознакою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, суд першої інстанції послався на дані висновку судово-медичної експертизи, у якому зазначено, що гостра реакція на стрес в результаті насильницьких дій з боку засуджених, може бути віднесена до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої.

Але, приймаючи до уваги, що такий висновок судово-медичної експертизи щодо наслідків нападу на потерпілу носить характер припущення і фактично із змісту цього висновку вбачається, що гостра реакція на стрес у потерпілої настала вже після нападу засуджених на неї, та враховуючи відсутність інших безперечних доказів спричинення засудженими під час нападу на потерпілу таких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я, апеляційний суд обгрунтовано прийшов до висновку про необхіднсть перекваліфікації дій засуджених з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст.186 цього кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, доводи касаційного подання про неправильність перекваліфікації дій засуджених колегія суддів вважає безпідставними.

Вирішення апеляційним судом питання призначення засудженим покарання за вчинений злочин відповідає положенням, викладеним у ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам обох інстанції повно та всебічно розглянути справу і винести законні та обгрунтованні рішення колегією суддів по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.