Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він разом із ОСОБА_2 (засудженим вироком Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2007 року) 10 червня 2007 року близько 21 години 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з нікчемного приводу наніс удар ногою по бамперу автомобіля, який належав ОСОБА_3, та брутально висловлювався на адресу останнього, ігноруючи його законні вимоги припинити хуліганство. Протягом 20 хвилин, незважаючи на зауваження громадян, вперто продовжував спільно з ОСОБА_2 хуліганські дії, під час яких умисно завдав 6 ударів руками й ногами в різні частини тіла ОСОБА_3, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Крім того, наносив удари руками й ногами по автомобілю потерпілого, спричинивши йому механічні пошкодження. У результаті потерпілому заподіяно матеріальну шкоду на суму 3896 грн.45 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційному поданні не заперечуються.

Доводи касаційного подання про безпідставність звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, місцевий суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, суд узяв до уваги позитивну характеристику ОСОБА_1 з місця проживання, його щире каяття.

Крім того, з долучених до матеріалів справи довідки, характеристик з місця роботи та проживання убачається, що ОСОБА_1 працював з 20.01.2008 року у приватного підприємця ОСОБА_4, яким характеризувався виключно позитивно. Така ж характеристика надана йому і за місцем проживання, із якої убачається, що він брав активну участь у відновленні спортивного майданчику у дворі будинку, вів здоровий спосіб життя.

Тому, з урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Підстав вважати призначене покарання м'яким немає.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.