Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у місті Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Рівненського міського суду від 22 жовтня 2007 року та на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року.

Вказаним вироком, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

виправдано за ч. 3 ст. 365 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді начальника регіонального відділення Фонду державного майна України (ФДМУ), будучи службовою особою-представником влади, який відповідно до п. 8 Положення про регіональне відділення ФДМУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15 червня 1994 року (412-94-п) , уповноважений здійснювати керівництво діяльністю відділення, видавати у межах своєї компетенції накази, організовувати і контролювати їх виконання, а відповідно до п. 4 вказаного Положення уповноважений на виконання завдань, покладених на відділення, розглядати заяви про приватизацію майна, що перебуває у державній власності і приймати відповідні рішення,, здійснювати повноваження власника щодо акцій, які належать державі у майні господарських товариств, а також здійснювати управління та розпоряджатись майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, у процесі приватизації протягом 2000 року перевищив владу, вчинивши дії, що явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у тому, що він, отримавши лист Генерального директора державного підприємства (ДП) "Укрбурштин" № 13 від 11 січня 2000 року з проханням про проведення приватизації агрогосподарства (АГ) "Бурштин" ДП "Укрбурштин", достовірно знаючи, що дане АГ є структурним підрозділом ДП "Укрбурштин", яке відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року відноситься до кола таких об'єктів, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень щодо проведення приватизації державних підприємств, прийняв зазначену заяву до розгляду та видав незаконний наказ № 3ё від 14 січня 2000 року "Про приватизацію об'єкта державної власності АГ "Бурштин" ДП "Укрбурштин", тобто розпочав процес приватизації вказаного АГ.

Явно виходячи за межі наданих прав та повноважень щодо проведення приватизації, ОСОБА_1 видав також незаконний наказ № 623 від 5 грудня 2000 року "Про створення відкритого акціонерного товариства "Бурштин", яким затвердив план приватизації АГ "Бурштин", створив на базі майна даного АГ відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Бурштин" та затвердив статут підприємства, на підставі якого було проведено державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "Бурштин" зі статутним фондом у розмірі 1790700 грн., поідленим на 7162800 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

Продовжуючи протиправні дії, 28 грудня 2000 року ОСОБА_1 уклав з в/о голови правління ВАТ "Бурштин" договір безоплатної передачі акцій ВАТ "Бурштин", що перебували у державній власності, працівникам вказаного підприємства і підписав акт приймання-передачі пакету акцій, внаслідок чого в/о голови правління ВАТ "Бурштин" безоплатно були передані акції ВАТ "Бурштин" у кількості 7162800 штук загальною вартістю 1790700 грн., які у результаті таких дій вибули з державної власності.

Місцевий суд виправдав ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину і обгрунтував своє рішення аналізом наявних у матеріалах справи доказів. Суд послався на те, що проаналізовані ним докази свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України, а також на те, що у процесі АГ "Бурштин" ДП "Укрбурштин" шкода не спричинена.

З вказаними висновками місцевого суду погодився апеляційний суд.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, думку виправданого, який касаційне подання просив залишити без задоволення, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден з них не повинен залишитися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, у апеляції на виправдувальний вирок місцевого суду ОСОБА_1 вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а відтак - на відсутність події злочину, мотивуючи це тим, що суд не відобразив у виправдувальному вироку окремі докази, що свідчать про законність приватизації агрогосподарства "Бурштин" державного підприємства "Укрбурштин" шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство "Бурштин", зокрема ті, що містяться у нормативних актах, на основі яких відбулася приватизація Аг "Бурштин" (т.4, а.с. 209-217).

У апеляції на цей же вирок прокурор просив виправдувальний вирок скасувати та постановити стосовно ОСОБА_1 обвинувальний вирок, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема на незаконність приватизації з огляду на зміст Закону України "Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 року та інших галузевих та локальних нормативних актів (т.4, а.с.202-208).

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, доводи апеляцій виправданого та прокурора апеляційним судом не проаналізовані і відповіді на них не надано (а.с. 234-235).

За таких обставин Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_1 не можна вважати обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити усі доводи поданих на виправдувальний вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.