Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця села Олександро-Шультиного Костянтинівського району Донецької області, мешканця міста Костянтинівки Донецької області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися туди для реєстрації.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 8 лютого 2007 року приблизно о 3-ій годині 30 хвилин біля будинку № 52 на вулиці Громова в місті Костянтинівці Донецької області на ґрунті особистих неприязних стосунків побив ОСОБА_2. Коли потерпілий намагався втекти й сховатися в під'їзді будинкуАДРЕСА_1,ОСОБА_1 наздогнав його та з корисливою метою напав на нього, заподіяв численні удари руками і ногами в різні частини тіла, що призвели до спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та призначенням невиправдано м'якого покарання. Зазначає, що суд фактично засудив засудженого за діяння, які не охоплюється диспозицією статті обвинувачення й яке йому не ставилося в провину. В обвинуваченні, визнаного судом доведеним, не вказано усіх обставин події злочину, зокрема, мети застосованого насильства, суми викраденого майна, дій засудженого відразу після посягання. Не були враховані ступінь тяжкості злочину, негативні дані про особу, розмір спричиненої потерпілому шкоди, внаслідок чого було обрано невиправдано м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Морозової С.Ю. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів подання прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на таке.

Передбачені ст. 323 КПК України положення про те, що вирок суду має бути законним та обґрунтованим, означає, що суд перед прийняттям рішення повинен у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, розглянути усі докази, зібрані на підтвердження пред'явленого обвинувачення, оцінити їх у сукупності на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи та залежно від встановлених обставин правильно застосувати кримінальний закон. При цьому, виходячи з положень ст.ст. 324 та 334 КПК України, відповіді на питання, які вирішуються при постановленні вироку, мають бути точними, чіткими, відповідними, правильними з погляду закону; вони не повинні містити жодних суперечностей.

Проте при розгляді даної справи ці вимоги закону не були додержані.

Зокрема, формулюючи обвинувачення, суд фактично визнав ОСОБА_1. в умисному заподіяніОСОБА_2 тілесних ушкоджень на ґрунті особистої неприязні, тобто у скоєнні суспільно небезпечного діяння, яке під час досудового слідства не отримало окремої кваліфікації й як злочин не ставилося йому в провину.

Пред'являючи обвинувачення у розбійному нападі, органи досудового слідства зазначили перелік майна, якимОСОБА_1заволодів, вартість кожного предмета та загальну суму спричиненої злочином шкоди - 2 047 гривень 18 копійок. Проте ці обставини, які стосуються об'єктивної сторони злочину, у вироку не відображені.

У судовому засіданніОСОБА_1визнав свою вину в заволодінні частиною майна потерпілого - кредитною карткою, й не погодився з обвинуваченням у викраденні куртки та шапочки. Не зважаючи на те, що підсудний заперечив фактичні обставини справи, суд усупереч ч. 3 ст. 299 КПК України обрав обмежений порядок дослідження доказів, у ході якого не дослідив докази, якими органи досудового слідства мотивували винність ОСОБА_1. у заволодінні всім майном потерпілого.

Наведене вказує на те, що вирок постановлений з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, за яких не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду з урахуванням зазначених обставин, у визначеному кримінально-процесуальним законом порядку слід прийняти рішення, яке має відповідати фактичним обставинам справи та кримінальному закону, який підлягає застосуванню.

Мотивуючи покарання, й, зокрема, можливість звільнення від його відбування з випробуванням, суд в основному послався на відомості про особу ОСОБА_1. та обставини, що пом'якшують покарання. Але разом з тим, хоча й зазначив у вироку, що приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що впливають на покарання, проте фактично їх не врахував.

По суті, поза увагою суду залишилися характер скоєного діяння, факт застосування насильства під час злочину, тривалість побиття, належність інкримінованого діяння до категорії тяжких злочинів. У справі немає даних, які б підтверджували про зайнятість ОСОБА_1. суспільно-корисною працею.

Суд не з'ясував ставлення потерпілого до злочинних дій засудженого і не заслухав його промову з цього приводу в судових дебатах, хоча потерпілий брав участь у судовому розгляді справи.

Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про винність ОСОБА_1. у злочині, за який його було засуджено, то визначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати невиправдано м'яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.