Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 4 грудня 2007року,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_1, 1948 року народження, раніше несудимого,

та

ОСОБА_2, 1963 року народження, не судиму,

- засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими обов'язками, строком на 1 рік кожного,

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими обов'язками, строком на 1 рік кожного.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та часткового складання додаткових покарань остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими обов'язками, строком на 1 рік 6 місяців кожного.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено з випробуванням на 1 рік.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що ОСОБА_1, працюючи начальником і директором підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області за попередньою змовою з головним бухгалтером МВК № 57 Шевляковою, будучи посадовими особами, які відповідають за правильність нарахування, своєчасність та повноту сплати податків до державного бюджету, умисно в інтересах свого підприємства, що виразилося в намірі поліпшити фінансове становище підприємства, знизили податок на додану вартість в розмірі 1 000 000 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 лютого 2008 року вирок залишений без задоволення.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить постановлені у справі судові рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного засудженим покарання.

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_2 та в її і засудженого ОСОБА_1 інтересах захисник - адвокат ОСОБА_3 просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та касаційного подання, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений сукупністю зібраних у справі доказів.

Так свідок ОСОБА_4 показала, що вона проводила документальну перевірку МВК №57 з питання відшкодування ПДВ, оскільки в декларації за травень 2003 р. було визначено до відшкодування 750 тис. грн. Декларація була подана в податкову інспекцію в червні 2003 р. Самою великою сумою кредиту було придбання підприємством МВК №57 металопродукції в ПП "Алтіма" м.Єнакієве. У договорах між підприємствами був передбачений продаж товару на умовах товарного кредиту. Підприємство МВК №57 повинно було розрахуватися протягом одного банківського дня з моменту одержання товару, а потім начислялися відсотки в розмірі 2% з урахуванням ПДВ із 6.05.2003 р., кінцевий розрахунок покупець повинен провести 21 05 2003 р. Відповідно до документації 7 05 2003 р. підприємство МВК №57 реалізувало труби ПП "Сталева лінія" м. Донецька. У цьому договорі обумовлені умови платежу протягом 3-х банківських днів. ПП "Сталева лінія" розраховується векселем на 25.000.000 грн., який був переданий МВК №57 дисконтом в 5 млн. грн. Того ж дня був укладений договір із ПП "Алтіма" м. Єнакієве, згідно якого МВК №57 розраховується векселем, нараховуються відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 2% за кожний день прострочки платежу. Загальна сума прострочки склала 6 млн. грн. Того ж дня ПП "Алтіма" виписав МВК №57 податкову накладну на товарні послуги, ПДВ становило 1 млн. грн. і МВК №57 цю суму вказав у декларації. Оскільки сума недонарахування була велика, вона (свідок) не закінчила акт, а звернулася у відділ консультацій міської податкової інспекції за роз'ясненнями та включила в план проведення документальної перевірки МВК №57. Не одержавши ніяких роз'яснень, 20.08.2004р. вона вийшла на документальну перевірку МВК №57. У результаті якої було встановлено, що підприємство неправомірно виставило в декларації відсотки по кредиту в розмірі 1 млн. грн. По закінченню перевірки 1.10.2004 р. був складений акт про порушення податкового законодавства.

Відповідно до наданої податкової декларації по ПДВ за травень 2003 року в ДПІ Микитівського району м. Горлівки МВК №57 вказала до відшкодування податку на добавлену вартість на суму 767.326 грн., тоді як у травні 2003 року МВК №57 повинно було вказати до сплати податку на добавлену вартість 232.674 грн. (999.999,88 грн.(ПДВ по відсотку за прострочку платежу)-767,326 грн.=232.674грн.), що привело до заниження ПДВ на суму 1.000.000 грн.

Згідно акту ДПІ в Микитівському районі м. Горлівки від 1.10.2004 р. "За результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства підприємства Мічурінської виправної колонії №57 за період з 1.01.2003 року по 31.03.2004 року", виявлений факт заниження зобов'язань по ПДВ за травень 2003 р. у сумі 999.999 грн. 88 коп., чим порушені вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на добавлену вартість" від 3.04.1997 р. і не виконані вимоги п.п.7.2.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону.

За таких обставин дії засуджених кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, суд враховував те, що вони характеризуються позитивно, раніше не судимі, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться дружина-інвалід.

Безпідставними є доводи касаційного подання про порушення судом вимог ч. 1 ст. 70 КК України при призначені засудженим покарання за сукупністю злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів

У задоволені касаційного подання заступника прокурора Донецької області та касаційних скарг засудженої ОСОБА_2 та в її і засудженого ОСОБА_1 інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3 відмовити.