Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 червня 2008 року, яким

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Розумівка Запорізької області,

мешканця м. Києва,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду, органами досудового слідства ОСОБА_2. обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду старшого оперативно-уповноваженого Управління податкової міліції у Київській області Державної податкової адміністрації України, будучи службовою особою, одержав хабара від ОСОБА_3. у сумі 70 000 дол. США за закриття щодо останнього кримінальної справи.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки в ній не сформульовано обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України. Також стверджує, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про підтримання касаційного подання, скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, виступи захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2., які просили касаційне подання залишити без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , в мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним та докази, покладені судом о обґрунтування своїх висновків.

Проте вказані вимоги закону суд першої інстанції належним чином не виконав.

Так, визнавши ОСОБА_2. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, суд на порушення зазначених вимог закону, не навів у мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення за цією статтею, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів, а лише вказав, що ОСОБА_2. отримав від ОСОБА_3. гроші у сумі 70000 дол. США, не будучи службовою особою, тому його дії необхідно кваліфікувати як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 334 КПК України, призначаючи покарання та звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд зобов'язаний мотивувати своє рішення.

Однак, даних вимог закону суд не виконав.

Так, звільняючи ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання з випробуванням суд не навів мотивів прийнятого рішення, не вказав на підставі чого він дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання, а формально послався, що враховує характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, позитивні характеристики та відсутність судимостей.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. вчинив злочин наступного дня, після звільнення його з органів міліції, отже він не міг мати судимостей і, на думку колегії суддів, визнання судом цієї обставини, як пом'якшуючої є надуманим.

Крім того, суд також належним чином не врахував, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, щиро не розкаявся у вчиненому.

За таких обставин, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 червня 2008 року щодо ОСОБА_2скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.