Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Великобагачанського районного суду від 15.11.2007 р. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2008 р..

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянка України, раніше несудима

засуджена за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

За вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 29975 грн. 72 коп., моральної - 20000 грн. та у рахунок відшкодування витрат за надання юридичних послуг у сумі 400 грн.; ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8875 грн. 43 коп., моральної - 30000 грн. та у рахунок відшкодування витрат на надання юридичних послуг у сумі 500 грн.; ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.; ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 398 грн. 20 коп., моральної - 400 грн..

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2008 р. вирок суду в частині стягнення з засудженої на користь ОСОБА_5 398 грн. 20 коп. майнової та 400 грн. моральної шкоди скасований з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Резолютивну частину вироку постановлено доповнити вказівкою про те, що ОСОБА_1 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки. З мотивувальної частини вироку постановлено також виключити вказівку суду про визнання обтяжуючою покарання обставиною - вчинення злочину відносно малолітнього. В решті вирок постановлено залишити без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що 28.12.2005 р. приблизно о 14 год., керуючи автомобілем ВАЗ-21061 д.н.з. НОМЕР_1 на 6 км автомобільної дороги Миргород - Велика Багачка, виконуючи маневр - об'їзд перешкоди (дільниці, де проводилися ремонтні роботи), всупереч вимогам п. 10.1, 11.3, 13.4 Правил дорожнього руху України змінила напрямок руху, виїхавши на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустила зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого водію ОСОБА_3 були заподіяні середнього ступеню тілесні ушкодження, пасажирам ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, доводи яких аналогічні за змістом, не оспорюючи правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження ОСОБА_1, порушують питання про скасування постановлених по справі судових рішень в частині призначеного покарання, оскільки вважають, що воно є м'яким. Крім цього, вважають, що судом не в повній мірі задоволено їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав судові рішення законними та обгрунтованими, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливими як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, суд зробив на підставі показань самої засудженої, інших доказах.

Проте вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої через м'якість призначеного їй покарання.

Як видно із вироку, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який законом віднесено до тяжких, суд призначив покарання засудженій у виді позбавлення волі, але звільнив її від його відбування з випробуванням, в достатній мірі не врахувавши, що внаслідок злочинних дій останньої постраждало троє осіб, в тому числі і потерпіла ОСОБА_2, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечні для життя в момент заподіяння.

При обранні покарання засудженій судом також не враховано, що вона не визнала себе винуватою не розкаялась у вчиненому, що потерпілим не відшкодовані завдані збитки.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді суд прийде до висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину за аналогічних обставин, призначене її покарання слід вважати м'яким.

Доводи потерпілих про неправильність вирішення позову підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Оскільки апеляційна інстанція в повній мірі не виправила помилку, допущену місцевим судом, то підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Великобагачанського районного суду від 15 листопада 2007 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженої через м'якість призначеного покарання.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду у той же місцевий суд.