Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, мешканця міста Керчі Автономної Республіки Крим, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

На підставі п. е ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію" ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 09 серпня 2006 року приблизно о 3-ій годині 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ - 21093 по автодорозі зі сторони села Мар'янського в напрямку міста Берислав, побачив автомобіль КАМАЗ - 335320, що стояв на узбіччі дороги в попутному напрямку, й усупереч п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Внаслідок цього його автомобіль ударився об той автомобіль, що стояв на узбіччі, після того його відкинуло на зустрічну смугу руху, на якій він зіткнувся з автомобілем КАМАЗ - 335320 під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався в зустрічному напрямку.

У результаті порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту пасажир автомобіля ВАЗ - 21093 ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня померла.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляду у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання. Вважає, що суд не врахував тяжкості наслідків злочину, без наведення мотивів не застосував додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Посиланням на дані висновку автотехнічної експертизи, вважає зайвою кваліфікацію дій засудженого за ознакою порушення правил експлуатації транспорту.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Сорокіної О.А., яка посилаючись на доводи касаційного подання просила скасувати вирок, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів подання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 86 КК України та ч. 3 ст. 6 КПК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію у разі, якщо вона висловить своє бажання про його застосування до неї, відповідає передбаченій законом про амністію характеристиці особи, до якої застосовується амністія, а вчинений нею злочин віднесений до категорії діянь, на які поширюється дія зазначеного акта.

У даній справі ОСОБА_1 ще під час досудового слідства подав заяву зі згодою на застосування до нього закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) й навів для цього підстави, передбачені цим законом. З урахуванням думки прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції й погодився із заявою ОСОБА_1, суд постановив вирок і звільнив засудженого від покарання.

ОСОБА_1 у касаційному порядку вирок не оскаржив. Немає доводів незгоди з цим судовим рішенням у частині звільнення засудженого від покарання й у касаційному поданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає твердження прокурора про необхідність призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання та виключення з обвинувачення дії, яка має кваліфікуюче значення, але не усуває протиправності самого діяння, за обставин, коли він на підставі закону підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на момент постановлення вироку й фактично був звільнений від такої відповідальності, є неприйнятними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання заступника прокурора Херсонської області - без задоволення.