Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2008 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Старий Добротвір Кам'янко-Бузького району Львівської області, мешканця села Стани Радехівського району тієї ж області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 296 КК України до позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_5. - 8 024 гривні та 100 000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; ОСОБА_6 - 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь держави - 704 гривні та експертної установи - 7 245 гривень судових витрат за проведення судових експертиз.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він з протягом короткого проміжку часу з хуліганських мотивів спочатку вбив одну людину, із використанням вогнепальної зброї вчинив злісне хуліганство, потім з тих же мотивів і як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, умисно вбив другу людину, а після того із застосуванням вогнепальної зброї знову вчинив злісне хуліганство.

Як установив суд, злочини скоєно за таких обставин.

ОСОБА_1 працював на посаді стрільця загону воєнізованої охорони Добротвірської теплової електростанції. Зранку 28 січня 2008 для виконання своїх обов'язків він отримав вогнепальну зброю - пістолет марки ТТ серійний номер НОМЕР_1 з сімома набоями, й заступив на варту. Службу ніс на 14-му посту разом із стрільцем тієї ж охорони ОСОБА_7, з яким упродовж дня вживав спиртне. Приблизно о 18-ій годині, після того як випили третю пляшку горілки, вони йшли по автодорозі загального користування сполученням Добротвір - село Долина - залізнична станція "Добротвір" Кам'янко-Бузького району Львівської області. У цей час неподалік розташування 14-го посту ОСОБА_1, будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, незважаючи на те, що знаходився в громадському місці, без видимих причин з хуліганських мотивів затіяв сварку й побиття ОСОБА_7 Спочатку він ударив його декілька раз руками та ногами в різні частини тіла, а потім добув з кобури пістолет й пострілом у груди умисно вбив.

Через невеликий проміжок часу після вбивства на місці злочину опинився ОСОБА_8., який їхав велосипедом по дорозі до залізничної станції. Побачивши його, ОСОБА_1 наставив на нього пістолет й наказав зупинитися. З мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, під погрозою застосування зброї примусив його кинути велосипед у придорожній рів і підійти до нього. Далі наказав стати на коліна, проте той відмовився. Домагаючись свого, намагався декілька раз ударити потерпілого пістолетом по голові, з яких один удар потрапив тому в спину.

Дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_8. побачив ОСОБА_4., який у цей час йшов з роботи додому. У відповідь на окрик ОСОБА_4. припинити побиття ОСОБА_1 переключив свою увагу на нього. ОСОБА_8. у цей час схопив свій велосипед й з місця події втік. Підійшовши до ОСОБА_4., ОСОБА_1 з тих же хуліганських мотивів і як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, пострілом із близької відстані убив його.

Після цього ОСОБА_1, викрикуючи нецензурні слова, попрямував у сторону території ВАТ "Добротвіренергобуд", яка знаходиться в районі 14-го поста. Приблизно о 18 годині 20 хвилин у районі розташування згаданого товариства, продовжуючи лаятись брутальними словами, він з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, намагався вдарити ОСОБА_9. в обличчя, який хотів його заспокоїти. ОСОБА_9. ухилився від удару й відштовхнув ОСОБА_1, від чого той упав на землю. Не заспокоюючись, ОСОБА_1 спробував витягувати пістолет, але потерпілий відібрав його й викликав керівництво охорони електростанції.

У касаційному поданні прокурор просить вирок змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 296 КПК України на ч. 1 тієї ж статті по епізоду хуліганства, вчиненого щодо ОСОБА_9., оскільки вважає, що в матеріалах справи немає об'єктивних даних предметного використання вогнепальної зброї під час скоєння цього діяння.

У касаційній скарзі, яка її автором помилково названа апеляційною, захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати без зазначення подальшого рішення у справі. Вважає, що суд не встановив мотив та мету злочинів, не перевірив у повному обсязі причетність до їх скоєння сторонньої особи, яка побила ОСОБА_1 й могла вбити ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Перед допитом як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1. не було роз'яснено його конституційне право не свідчити проти себе, й, незважаючи на це, його показання були використані як доказ обвинувачення. Зазначає, що вирок обґрунтований доказами, які викликають сумніви в їх достовірності та допустимості. Зокрема, даним впізнання ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_8 та виявлення й встановлення належності утепленої камуфльованої куртки з літерами "Д", "А", "М" ОСОБА_1., а відтак й обставин появи на ній слідів пострілу. Посиланням на три патрони, які були виявлені на місці події, переконує, що зброєю під час злочину користувалася невстановлена особа, яка не мала навиків поводження із нею, а не ОСОБА_1, який такі навики мав.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати та направити справу на нове розслідування й навів доводи в основному аналогічні тим, що зазначені в касаційній скарзі його захисника.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Волошиної Т.Г. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав та з тих же міркувань висновок про перекваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1. хуліганства щодо ОСОБА_8. з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України, а також заперечення на доводи касаційних скарг, пояснення потерпілихОСОБА_3, ОСОБА_4 про залишення вироку без зміни, пояснення захисника ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 про скасування вироку з наведених ними підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних звернень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у кваліфікованих убивствах та злісному хуліганстві, вчинених за обставин наведених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та обґрунтовується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Версія ОСОБА_1 та його захисника про причетність до злочину невстановленої особи в темному одязі була предметом судової перевірки й обґрунтовано визнана неспроможною. Зазначені в касаційних скаргах міркування не містять даних, які б заперечували правильність висновків суду, й спростовуються наступними доказами.

Зокрема, показаннями ОСОБА_1 про те, що 28 січня 2008 року приблизно о 17 годині 20-25 хвилин він та ОСОБА_7. вийшли з будинку його тітки ОСОБА_10 в селі Долина й по дорозі в сторону 14-го поста нікого не зустрічали і з ніким не конфліктували. Події, які відбувалися на дорозі, не пам'ятає. Коли появилась людина в темному одязі, пояснити не може.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7. приблизно з 17-ої години знаходилися в їх будинку, вживали спиртне, вели себе спокійно. Через 20 хвилин вони пішли. Повідомили також, що їх будинок від території станції знаходиться на відстані близько 300 метрів.

Потерпілий ОСОБА_8. упродовж досудового слідства та судового розгляду справи пояснював, що по дорозі на залізничну станцію за декілька хвилин перед 17 годиною 45 хвилин та після цього часу він почув звуки, характерні для пострілу. Проїхавши ще якусь відстань, він побачив двох чоловіків у камуфльованому одязі. Один з них лежав на землі, а інший бив його ногами. Будь-кого третього біля них не було. Той, хто завдавав удари, у руках тримав пістолет і викрикував різні слова, з яких він розібрав "… ти не мужик", "…ти баба". При пред'явлені для впізнання в тому, хто завдавав удари, він упізнав ОСОБА_1, оскільки запам'ятав його риси обличчя, будову тіла. Побачивши його, ОСОБА_1 сказав зупинитись й підійти до нього. В руках у нього побачив предмет схожий на пістолет. Незважаючи на прохання відпустити його, ОСОБА_1 безпричинно пристав до нього: наказав кинути велосипед у придорожній рів, примушував стати на коліна, намагався декілька раз ударити пістолетом по голові, з яких один удар потрапив йому у спину. Ззаду себе чув характерне клацання металу; чув його безвідносне звертання "… ще раз мене хтось обідить…". У цей час на місці події появився незнайомий чоловік, одягнутий у темний одяг, який окрикнув ОСОБА_1 Останній перевів свою увагу на невідомого. Скориставшись нагодою, він з місця події втік, а через невеликий проміжок часу почув звук пострілу.

Про пережите та про обставини, очевидцем яких він був, потерпілий ОСОБА_8. розповів своєму знайомому ОСОБА_12, якого того ж вечора зустрів на залізничній станції.

Про те, коли пролунали звуки, характерні для пострілу, в якому місці ОСОБА_1 бив ногами невідомого, а потім чинив протиправні дії проти нього, потерпілий ОСОБА_8. відтворив та показав на місці події при проведенні відповідної слідчої дії (т. 3 а. с. 191-210).

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що приблизно о 18 годині бачив на дорозі труп ОСОБА_4., а на залізничній станції в розмові зі ОСОБА_8 дізнався, що його міг убити невідомий з пістолетом, який перед тим чіплявся й до ОСОБА_8. Про присутність на місці події інших осіб, ОСОБА_8. не розповідав.

Про те, що ОСОБА_4. був у темному одязі й опинився на місці події за описаних у вироку обставин, убачається з аналізу показань потерпілих ОСОБА_13.,ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, з якими він у той день розпрощався після 17 години.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, повідомили, що після 18 години бачили на дорозі труп ОСОБА_4., а неподалік нього лежав ОСОБА_7., який ще подавав ознаки життя.

Свідок ОСОБА_18, який знаходився в сторожовій будці недалеко від місця події, пояснив, що приблизно о 18 годині чув три постріли й чиїсь крики. Коли за якийсь час вийшов на територію, побачив труп ОСОБА_4.

Із показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що приблизно о 18 годині 20 хвилин вона побачила агресивно налаштованого чоловіка, який викрикував нецензурні слова. Поведінка останнього налякала її, тому вона прийшла до ОСОБА_9., щоб той заспокоїв його.

Потерпілий ОСОБА_9. повідомив, що на вулиці він побачив ОСОБА_1, який був в стані алкогольного сп'яніння, лаявся нецензурними словами, намагався його вдарити. Він відштовхнув його від себе, після чого ОСОБА_1 намагався дістати з кобури пістолет, але він відібрав його, а потім передав ОСОБА_20, заступникові начальника охорони, який приїхав за його викликом разом з іншими охоронцями.

Допитані в судовому засіданні свідки - охоронці електростанції ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 показали, що після затримання ОСОБА_1, безадресно, ніби когось переконуючи, говорив про дружину і про те, що вона його не зраджує.

Оглядом ділянки дороги в районі розташування 14-го поста встановлено, що у місці, на яке показав ОСОБА_8. під час відтворення обстановки та обставин події, виявлено плями крові, які за даними судово-імунологічної експертизи можуть походити від ОСОБА_7 Там же знаходився труп ОСОБА_4. з ознаками насильницької смерті, біля нього виявлено плями крові, які за даними судово-імунологічної експертизи може походити від ОСОБА_4. На тому ж місці були знайдені три патрони, три гільзи до пістолета ТТ, один ґудзик (т. 1 а. с. 44-71, 174-194; т. 3 а. с. 71-77).

При проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_7 під підкладкою його одягу виявлено кулю (т. 2 а. с. 131-135).

Судом було встановлено (ці обставини, як і зазначені у вироку докази на їх підтвердження, у касаційних скаргах не заперечуються), що смерть ОСОБА_4. та ОСОБА_7 настала від вогнепальних поранень, спричинених дією куль, вистріляних з пістолета марки ТТ серійний номер НОМЕР_1, тобто зброї та набоями, які були видані ОСОБА_1. перед вступом на охорону електростанції (т. 1 а. с. 97, 115-133, 137-155; т. 2 а. с. 124-126, 141-151; т. 4 а. с. 15-19, 27-37, 47-57, 93-106).

На пістолетові та магазині для патронів не було виявлено відбитків пальців невідомих осіб, натомість виявлено один слід пальця, залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 29-37).

Подібні за суттю дані встановлені судово-імунологічними експертизами, згідно з яким на пістолеті, з якого були вбиті ОСОБА_4. та ОСОБА_7. виявлені нашарування слідів поту, які можуть походити від ОСОБА_1, ОСОБА_9. та ОСОБА_20, тобто тільки тих осіб, які тримали в руках цей пістолет за описаних у вироку обставин (т. 2 а. с. 8-16; т. 4 а. с. 154-157).

За даними судової медико-криміналістичної експертизи на обох рукавах камуфльованої куртки ОСОБА_1 та передній поверхні з обох сторін виявленні сполуки міді та нікелю, які є характерними компонентами кіптю пострілу оболонкових куль (т. 4 а. с. 67-78).

ОСОБА_1 визнав, що у день злочину разом із ОСОБА_7 випив три пляшки горілки. Такі ж показання в цій частині дали свідки ОСОБА_10. За даними протоколу медичного огляду та лабораторних досліджень у крові ОСОБА_1 виявлена концентрація алкоголю, яка відповідає тяжкій стадії алкогольної інтоксикації (т. 1 а. с. 90, 195).

Попри це, виявлена стадія алкогольного сп'яніння не викликала у ОСОБА_1 паталогічного сп'яніння, яке б позбавило його здатності розуміти значення свої дій. За даними висновку комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи в момент скоєння злочину він не страждав психічними захворюваннями, не виявляв будь-яких хворобливих розладів психічної діяльності, усвідомлював значенням своїх дій й міг ними керувати (т. 3 а. с. 170-172).

Із наведеного видно, що вбивства ОСОБА_7 та ОСОБА_4. були вчинені протягом короткого проміжку часу та тоді, коли крім ОСОБА_1 та жертв злочинів на місці події більше нікого не було, у тому числі невідомого в темному одязі. Пістолет, з якого проводилися постріли, на момент злочинів знаходився у ОСОБА_1 і з його рук не вибував, аж поки його не відібрав у нього ОСОБА_9.

Показання потерпілого ОСОБА_8., свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23., характер та послідовність дій самого засудженого, дають підстави вважати, що ОСОБА_7. міг у розмові назвати якусь обставину, якій ОСОБА_1 через важку ступінь алкогольного сп'яніння надав перебільшеного значення та використав як нікчемну зачіпку для того, щоб показати свою зверхність, примусити інших коритися йому. Під дією тієї зачіпки він у громадському місці затіяв сварку із ОСОБА_7, а потім бійку, в ході якої проявив свою неконтрольовану злість, неповагу до правил поведінки та громадського співжиття, суспільної моралі, ставлення до людської гідності. У запалі переніс таке своє ставлення на незнайомих осіб, які його не зачіпали. Перебуваючи в такому стані, він використав зброю й з близької відстані вистрілив у ОСОБА_7, а потім, уже як і особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, в ОСОБА_4.

Те, що ОСОБА_1 затіяв сварку із ОСОБА_7 свідчать, зокрема, дані висновків судово-медичної експертизи трупа останнього про виявлення ушкоджень на обличчі, шиї та лівій гомілці, спричинених незадовго до настання смерті, виявлення ґудзика на місці події, який за даними судово-трасологічної експертизи міг бути від'єднаний як від куртки ОСОБА_1, так і ОСОБА_7 Показання ж ОСОБА_9. переконують у тому, що ОСОБА_1 здатний був застосувати зброю під час сварки (т. 4 а. с. 93-106).

Отож, зважаючи на наведені обставини суд дійшов правильного висновку, що вбивство ОСОБА_7 та ОСОБА_4. вчинив саме ОСОБА_1 з хуліганських мотивів. Такі дії охоплюються диспозицією п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за якою їх правильно було кваліфіковано.

Наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду в цій частині, а тому не підлягають задоволенню.

Суд правильно встановив фактичні обставини скоєння злісного хуліганства щодо ОСОБА_9., проте дійшов хибного висновку про необхідність кваліфікації цих дій за ч. 4 ст. 296 КК України. У матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1, скоюючи ці дії, фактично використав вогнепальну зброю й тим самим створив реальну загрозу для життя потерпілого. Більше того, він й не міг її використати за призначенням, оскільки на той час у нього не було набоїв.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає, що помилкового висновку суд дійшов й при кваліфікації хуліганства, вчиненого щодо ОСОБА_8. з використанням вогнепальної зброї. Із показань потерпілого та характеру дій засудженого видно, що ОСОБА_8. не був очевидцем застосування зброї проти ОСОБА_7, а бачив як ОСОБА_1 бив його ногами й звертався до нього, ніби до живого. Проти ОСОБА_8. пістолет використовувався фактично як тупий предмет; його властивості як зброї не були застосовані, хоча така можливість була, принаймні тоді, коли потерпілий відмовився виконати наказ встати на коліна, неодноразово ухилявся від ударів й втікав з місця події.

Зазначені обставини виключають наявність у діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної зброї. Ці дії, як і епізод хуліганства проти ОСОБА_9. охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 296 КК України, за якою їх слід правильно кваліфікувати.

Під час досудового слідства слідчий роз'яснив ОСОБА_1. його конституційні права та свободи, а також права, передбачені процесуальним законом, про що було складено відповідний протокол. Тому наведені в касаційних скаргах заперечення цього факту є непереконливими (т. 1 а.с.170-172).

Не викликають сумнівів й доводи скарги про недопустимість даних протоколу впізнання. Потерпілий ОСОБА_8. пояснив, що впізнав ОСОБА_1 саме за тими рисами, які йому запам'яталися з моменту скоєння злочину, а не завдяки незаконним діям працівників міліції. Із додатних до протоколів фототаблиць, видно, що ОСОБА_1 пред'являли для впізнання з особами подібної статури, росту, повноти; вони, як і ОСОБА_1, були одягнуті в однаковий камуфльований одяг. Посилання у скаргах на коротку стрижку ОСОБА_1, яка вирізняла його, як ув'язненого, від інших осіб, непереконливі, оскільки коротка стрижка сама по собі не є однозначною характерною ознакою тільки осіб, які утримуються під вартою.

Не впливають на правильність висновків суду й посилання на те, що суд не перевірив, чи дійсно камуфльована утеплена куртка із згаданими вище літерами належить ОСОБА_1., оскільки у ході досудового слідства та судового розгляду справи це питання досліджувалося й було з'ясовано, що ОСОБА_1 у день злочину мав таку куртку, яку міг скинути й, будучи в стані алкогольного сп'яніння, залишити у якомусь місці, у тому числі, де вона фактично була виявлена.

Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.

Інших причин та підстав для скасування вироку в касаційних скаргах не наведено.

Покарання ОСОБА_1. визначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що впливають на покарання. Суд мотивував його необхідність та достатність для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Перекваліфікація окремих злочинів на законом, який передбачає більш м'якше покарання, не впливає на ступінь тяжкості вчинених особливо тяжких злочинів, пов'язаних із вбивством двох осіб, а тому не може бути підставою для зміни вироку в частині визначення міри покарання.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а касаційні скарги захисника ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України і призначити йому за тією частиною статті закону покарання - обмеження волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання - довічне позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.