Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

Розглянувши у судовому засіданні в місті Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року,

вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого

21 липня 2005 р. за ч.2 ст. 289 КК України

до позбавлення волі строком на 5 років, звільненого

від відбування покарання з випробуванням з іспитовим

строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків постановлено поглинути призначене покарання більш суворим покаранням за попереднім вироком і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування з іспитовим строком 3 роки.

З засудженого постановлено стягнути 2000 грн. відшкодування моральної шкоди і 2225 грн. 38 коп. матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року вирок в частині цивільного позову скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він приблизно о 21-й годині 21 січня 2004 року на автостоянці по вул. Набережна Перемоги, 128 у м. Дніпропетровську на ґрунті неприязних стосунків наніс ОСОБА_1 удари ногою в голову і обличчя, заподіявши потерпілому таким чином тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді гострої черепно-мозкової травми, перелому кісток носа, забійної рани спинки носу, гематоми вій.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину і його особі та на безпідставність його звільнення від відбування покарання просить скасувати постановлені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення судових рішень в силі, а касаційної скарги - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, винність ОСОБА_2 підтверджена його показаннями в судовому засіданні, у яких він не заперечував, що 21 січня 2004 року, ввечері, у нього у присутності інших осіб виник конфлікт з ОСОБА_1 (т.4, а.с.38-39).

Про винність ОСОБА_2 свідчать показання потерпілого, який у судовому засіданні пояснив, що 21 січня 2004 року у нього виник конфлікт з ОСОБА_2, внаслідок якого останній наніс йому удар ногою, а потім кулаком в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження, з якими він був госпіталізований (т.4, а.с.39-42).

Факт нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків-очевидців події ОСОБА_3 ОСОБА_4 (т.4, а.с. 58-59, 60), даними протоколів відповідних слідчих дій, а також висновків судово-медичної експертизи від 7 квітня 2004 року та додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 16 травня 2007 року, згідно з якими у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження середньої тяжкості (т.1, а.с. 241-246; т.4, а.с. 2-6).

Як убачається з матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання його особі та тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає безпідставними.

Покарання ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, в тому числі з урахуванням пом'якшуючих обставин, які дали суду обгрунтовані підстави застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів. Вирок суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи скарги потерпілого аналогічні доводам його апеляції, які ретельно перевірялись апеляційним судом і свого підтвердження не знайшли.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2007 року, постановлених стосовно ОСОБА_2, залишити без змін.