Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 12 березня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду АР Крим від 16 грудня 2008 року, яким частково скасовано вирок Красногвардійського районного суду від 3 червня 2008 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на два роки іспитового строку.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної і моральної шкоди: ОСОБА_4 13.896 грн. 65 коп. і 20.000 грн., ОСОБА_5 387 грн. 51 коп. і 5.000 грн., ОСОБА_6 1.500 грн. і 2.500 грн., ОСОБА_7 7.000 грн. відповідно.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 9 грудня 2006 року, керуючи в нетверезому стані автомобілем ВАЗ 21063 НОМЕР_1, порушив п. п. 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу автодороги Харків - Симферополь - Алушта - Ялта (М-18) і зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2107 НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 У результаті останньому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, пасажирам ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.

Своїм вироком апеляційний суд призначив засудженому ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник - адвокат ОСОБА_3 просить судові рішення скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд. При цьому він не заперечує проти вироку місцевого суду. Твердить, що судові інстанція не в повній мірі проаналізували матеріали справи. Ставить під сумнів протокол огляду місця події, висновки експертних досліджень. Вважає, що судові інстанції не виконали положень ст. 22 КПК України і необгрунтовано прийняли рішення про задоволення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ адвоката ОСОБА_3, який підтримав доводи касаційної скарги і просив змінити вирок у частині призначеного покарання засудженому, думку прокурора про те, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а вирок апеляційного суду - залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 обгрунтовано визнаний винуватим у порушенні п. 10.1 і п. 11.2 Правил дорожнього руху під час керування в нетверезому стані автомобілем ВАЗ 21063 НОМЕР_1 на автодорозі Харків - Симферополь - Алушта - Ялта (М-18) за обставин, зазначених у вироку. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується, насамперед показаннями свідка очевидця ОСОБА_5, а також показаннями потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10, на які послався суд у вироку, і тими даними, що містяться в протоколі огляду місця події та висновках судово-медичної й автотехнічної експертизи про те, що ОСОБА_1 дійсно керував зазначеним автомобілем, і в нього було виявлено в тому числі забій грудної клітки в "формі руля".

Показання свідків, які покладені в основу вироку, є достовірними. Вони відповідають належно перевіреним доказам, які змістовно наведені у вироку, і в колегії суддів сумнівів не викликають.

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову обгрунтований, належно вмотивований і відповідає вимогам закону.

Призначаючи засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, місцевий суд, як видно з вироку, достатньою мірою не врахував конкретних обставин справи, за яких мало місце зазначена ДТП, зокрема перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля в нетверезому стані та великої кількості потерпілих. Наведені обставини були підставою для скасування вироку апеляційним судом і призначення засудженому покарання у межах передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України санкції без застосування ст. 75 КК України.

Вважати, що органи досудового слідства або судові інстанції допустились порушень норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, про що стверджується в касаційній скарзі, підстав не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду АР Крим від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.