Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_3

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця села Віліно Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, мешканця села Васіно Знам"янського району Кіровоградської області, раніше судимого: 24 квітня 1990 року за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 215-3 КК України на шість років позбавлення волі, 21 жовтня 2005 року за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України на п'ять років позбавлення волі, 14 травня 2007 року за ч. 2 ст. 146 КК України на чотири роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та покарань призначених за попередніми вироками від 21 жовтня 2005 року та 14 травня 2007 року, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2народження, громадянина України, уродженця міста Кургани Краснодарського краю, Російської Федерації, мешканця міста Знам"янка Кіровоградської області, раніше судимого 14 квітня 2007 року за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129 КК України на чотири роки позбавлення волі,

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 2 351,31 гривню на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень - моральної шкоди.

ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за таких обставин.

22 грудня 2004 року приблизно о 13-й годині ОСОБА_1. та ОСОБА_4. їхали в автомобілі ГАЗ-24 під керуванням ОСОБА_3 на залізничний вокзал у м. Знам"янка Кіровоградської області. Під час руху між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. виникла сварка, у зв'язку з чим вони попросили ОСОБА_3 відвезти їх за територію міста для з'ясування стосунків, на що той погодився. ОСОБА_3, виїхавши за територію міста, зупинив автомобіль біля лісосмуги, розташованої поблизу автодороги Знам"янка-Олександрія, після чого ОСОБА_1. та ОСОБА_4. зайшли в лісосмугу, щоб з'ясувати стосунки, а ОСОБА_3 залишився чекати їх в автомобілі.

Під час сварки ОСОБА_1. дістав з сумки, що була при ньому, обріз двоствольної мисливської рушниці, який був заряджений патронами і приготовлений до стрільби, та двічі вистрелив в голову ОСОБА_4, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді багатооскольчатого перелому кісток склепіння та основи черепа, а також кісток обличчя з дефектами луски потиличної кістки зліва і лобної кістки, від яких потерпілий помер на місці події.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, на те, що судом необґрунтовано виправдано ОСОБА_3, а дії ОСОБА_1. - перекваліфіковано на ч. 1 ст. 115 КК України, зазначає, що в справі зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_1. таОСОБА_3 злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

У поданні йдеться і про те, що суд на порушення вимог ст. 299 КПК України, не дотримався порядку дослідження доказів, а саме, не оголосив та не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_3 таОСОБА_5, що свідчить про однобічність і неповноту судового слідства.

Крім того, прокурор зазначає про те, що судом не вирішено питання про речові докази.

Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_3 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Потерпіла ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту судового слідства, зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 та перекваліфікував дії ОСОБА_1. з п.12 ч.2 на ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки, на її думку, в справі зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчиненняОСОБА_3 та ОСОБА_1. вбивства її сина за попередньою змовою.

Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_3 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_1. у своїй касаційній скарзі посилається на неправильне розв'язання судом цивільного позову, зокрема, вважає, що потерпілою безпідставно було збільшено суму моральної шкоди з 25 000 гривень до 50 000 гривень, а суд необґрунтовано задовольнив її позов. Зазначає, що судом не враховано, що потерпілий ОСОБА_4. своїми образами на адресу його (ОСОБА_1.) покійних матері і сестри спровокував сварку. Крім того, посилається на те, що висновки судово-психіатричних експертиз є суперечливими, вважає, що в справі необхідно провести повторну судово-психіатричну експертизу з урахуванням визнання ним своєї вини. Зі змісту скарги вбачається, що засуджений просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженогоОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги; виправданого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої та касаційного подання прокурора; думку прокурора, який просив скасувати вирок апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг та подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора та касаційна скарга потерпілої підлягають задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1. частковому задоволенню з таких підстав.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1. з п.12 ч.2 ст. 115 на ч.1 ст. 115 КК України та виправдовуючи ОСОБА_3 у вчиненні вбивства за попередньою змовою групою осіб, апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1. та ОСОБА_3 такої змови.

Проте колегія суддів вважає, що такого висновку апеляційний суд дійшов без всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

Так, передбачене п.12 ч.2 ст. 115 КК України вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, згідно з ч.2 ст. 28 КК України має місце у випадках, коли його було вчинено декількома особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його вчинення.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

У зв'язку з цим, вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1. та ОСОБА_3 попередньої змови на вбивство ОСОБА_4 суд повинен був згідно зі ст. 67 КПК України показання підсудних про відсутність у них такої змови оцінити в сукупності з усіма обставинами справи та в залежності від встановленого вмотивувати свої висновки відповідно до вимог ст. 334 КПК України.

Проте вказаних вимог закону апеляційний суд у повній мірі не дотримався.

Як видно з матеріалів справи, вироком апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2007 року ОСОБА_3 засуджений за те, що 23 лютого 2004 року викрав ОСОБА_6 для того, щоб довідатися у неї про місце знаходження своєї дружини ОСОБА_7 та вивіз потерпілу у лісосмугу, де погрожував їй вбивством. ОСОБА_6, побоюючись за своє життя, була змушена повідомитиОСОБА_3інформацію, яку він вимагав.

29 березня 2004 року, з тією ж метою, ОСОБА_3 викрав сестру своєї дружини ОСОБА_2, та погрожуючи їй вбивством, вимагав повідомити місце знаходження ОСОБА_7

Отже, розглядаючи справу щодо умисного вбивства сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4, суд мав належним чином з'ясувати та зазначити у вироку про те, з якою метою ОСОБА_3 22 грудня 2004 року на своєму автомобілі поїхав до ОСОБА_4 та привіз його з Черкас, де той мешкав, у Знам"янку. Мав суд з'ясувати і те, з якою метою ОСОБА_3 через короткий після приїзду у Знам"янку проміжок часу, взявши в автомобіль озброєногоОСОБА_1 відвозячи, з його слів, ОСОБА_4 на вокзал, звернув за місто у лісосмугу.

Не з'ясовано судом і те, чому після зупинкиОСОБА_3 автомобіля біля лісосмуги, для вияснення стосунків з ОСОБА_4., ОСОБА_1. вийшов з автомобіля із зарядженим обрізом рушниці.

Судом не дано оцінки показанням ОСОБА_3 під час досудового слідства про те, що для з'ясування місця знаходження дружини саме він запропонувавОСОБА_4поїхати у Знам"янку та поговорити на цю тему(т.1 а.с. 71).

Зазначивши у вироку про те, що по дорозі на вокзал між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. виникла сварка, під час якої вони попрохали вивезти їх за місто для з'ясування стосунків, суд належним чином не з'ясував, хто ж був ініціатором цієї сварки та її причину.

Як видно з матеріалів справи, під час допиту як підозрюваного ОСОБА_3 стверджував, що він в автомобілі по дорозі на вокзал розмовляв з ОСОБА_4. з приводу місця знаходження своєї дружини, а ОСОБА_1., не вірячи словам ОСОБА_4, запропонував вивезти його за місто для розмови, на що ОСОБА_3 погодився і заїхав у лісосмугу.

Зазначав ОСОБА_3 і про те, що в його присутності ОСОБА_1. взяв обріз рушниці, відійшов з ОСОБА_4. від машини на певну відстань, після чого через 5-10 хвилин пролунали два постріли. Потім, як пояснював ОСОБА_3, ОСОБА_1. взяв у нього саперну лопатку і засипав тіло вбитого ОСОБА_4 сміттям (т.1 а.с. 53).

Ці показання ОСОБА_3 підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події (т.1 а.с. 57-59).

Під час допиту як обвинуваченого ОСОБА_3 зазначав, що він разом із ОСОБА_1. закопали яму, в якій лежав труп ОСОБА_4 (т.1 а.с. 72).

Будучи допитаним під час досудового слідства як свідок, ОСОБА_3) стверджував, що батько розповів йому про те, що 22 грудня 2004 року він разом із ОСОБА_1. вивезли ОСОБА_4 за місто, щоб дізнатися у нього про місце знаходження ОСОБА_7, а коли ОСОБА_4. дещо розповів, ОСОБА_1. відвів його у бік та застрелив (т.1 а.с. 150).

Як видно з вироку, зазначеним показанням апеляційний суд оцінки не дав.

Під час досудового слідства ОСОБА_1. стверджував, що саме недовіра до ОСОБА_4 з приводу його інформації щодо місця знаходження дружини ОСОБА_3 та бажання з'ясувати, де вона точно перебуває, були причиною заїзду до лісосмуги (т.1 а.с. 110-111).

А вже в судовому засіданні ОСОБА_1. зазначав, що сварка між ним та ОСОБА_4. виникла в автомобілі із -за того, що потерпілий ображав його матір.

Причину наявності суперечностей в цих показаннях суд не з'ясував.

Отже, не розглянувши усіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність у ОСОБА_1. та ОСОБА_3 попередньої змови на вчинення вбивства ОСОБА_4, а тому вирок суду як такий, що постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й доводи касаційної скарги ОСОБА_1.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.