Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні 12 березня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Шепетівки,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 229 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 25000 грн. з конфіскацією рекламного щита "Філія туристична фірма "Озлем".

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП "Озлем" на відшкодування матеріальної шкоди 50000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період з червня до серпня 2005 року, незаконно використовуючи словесне позначення фірмового найменування "Озлем", зареєстрованого у м. Хмельницькому, без відома власника і керівника ПП "Озлем", без відповідної реєстрації відкрив у приміщенні по вул. К.Маркса, 48 у м. Шепетівці Хмельницької області, туристичну філію з назвою "Філія туристичної фірми "Озлем" та займався туристичною діяльністю, тим самим спричинивши своїми діями ПП "Озлем" матеріальну шкоду на загальну суму 172371 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2008 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 229 на ч. 1 ст. 299 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3500 грн. Зменшено розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП "Озлем" на відшкодування матеріальної шкоди до 36000 грн. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що його підзахисного безпідставно засуджено за вчинення інкримінованого злочину, оскільки він не використовував фірмового найменування. Крім того, висновок суду про розмір шкоди, спричиненої ПП "Озлем", не грунтується на доказах, зібраних у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану касаційну скаргу, прокурора, яка просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку та ухвалі апеляційного суду.

Як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані по справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі та, давши їм належну оцінку в їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, вказаних у судових рішеннях.

Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що винність його підзахисного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, не доведено, є безпідставними і спростовуються доказами, зібраними у матеріалах справи.

Так, сам ОСОБА_1 визнав наявність на фасаді орендованого ним приміщення рекламної вивіски "Філія туристичної фірми "Озлем".

Вказані показання ОСОБА_1 підтверджуються показаннями власника фірми "Озлем" ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4, з яких вбачається, що між фірмою "Озлем" та перевізником ОСОБА_1 існував договір про перевезення пасажирів-туристів, дія якого закінчилася 18 червня 2005 року, однак після цього ОСОБА_1 використовував для своєї діяльності назву підприємства.

Зазначені показання узгоджуються з даними статуту, додатків та листів, з яких вбачається, що підприємство "Озлем" не має філій, даними протоколів огляду та вилучення вивіски, рекламних проспектів, каталогів, путівок, списків пасажирів, копій чеків, особової картки ПП ОСОБА_1, експертизи об'єктів інтелектуальної власності, про що обгрунтовано вказано у судових рішеннях.

Аналіз наведених у судових рішеннях доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 229 КК України.

Посилання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 на те, що судом не правильно визначено розмір шкоди, спричиненої ПП "Озлем", є необґрунтованими, та спростовуються доказами, наведеними в ухвалі апеляційного суду.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та перевіркою судових рішень, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується. Покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.