Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 5 березня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2008 року.

Постановою заступника прокурора Суворовського району м. Одеси від 10 грудня 2007 року порушено кримінальну справу щодо державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Одеси ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Чеботарьова оскаржила цю постанову до Суворовського районного суду м. Одеси, який своєю постановою від 31 січня 2008 року задовольнив її скаргу, а постанову заступника прокурора Суворовського м. Одеси від 10 грудня 2007 року скасував та в порушенні кримінальної справи щодо неї відмовив.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2008 року постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року залишена без зміни.

Постановою помічника прокурора Суворовського району м. Одеси від 10 грудня 2007 року порушено кримінальну справу щодо державного виконавця ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Зокрема, на думку органів досудового слідства, державний виконавець ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , не з'ясувавши факт отримання боржником - ОСОБА_2 повідомлень про відкриття виконавчого провадження, склала акти від 29.01.2007 та 31.07.2007 року про нібито невиконання боржником судового рішення та крім того, самотужки, без відповідного рішення суду, змінила спосіб і порядок виконання, без належно оформленого дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного конторлю, приступила до демонтажу другого поверху будівлі, розташованої по АДРЕСА_1. В результаті дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були заподіяні збитки на суму 77 281 грн..

У постанові від 31 січня 2008 року суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах кримінальної справи щодо ОСОБА_1 відсутні дані про скоєння нею яких-небудь дій, що свідчать про умисне використання влади або службового становища, з корисних мотивів або в інтересах третіх осіб, з чого випливає, що висновок про вчинення ОСОБА_1 зловживання владою або службовим становищем не грунтується на представлених суду матеріалах. В ході дослідчої перевірки документально не підтверджений сам факт проведення зносу самовільно збудованого другого поверху будівлі, не встановлено які були при цьому руйнування будівлі, чи відрізняються вони від передбачених проектом, а якщо такі руйнування виявлені, не встановлено, чи відподає цей проект діючим будівельним нормам, в результаті яких дій і кого саме вони виникли, яка собівартість можливої шкоди, в результаті цих руйнувань. Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 зловживання, що потягло тяжкі наслідки, зроблено без встановлення фактичних обставин виконання рішення Господарського суду Одеської області.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущена однобічність та неповнота у дослідженні матеріаріалів справи. Вважає, що у прокурора було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання данних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували б на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КРК України).

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності приводів та підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти докази про наявність чи відсутність в діях особи ознак складу злочину, що може бути лише при провадженні як досудового, так і судового слідства після порушення кримінальної справи, в порядку визначеному законом.

Тобто суд першої інстанції вдався до вирішення питань, що мають бути вирішені в інших стадіях кримінального процесу та не оцінив наявність доказів, котрі б свідчили про підстави та приводи порушення кримінальної справи.

Приводом і підставами для порушення кримінальної справи, як це вбачається з матеріалів справи є заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перевищення своїх службових повноважень ОСОБА_1 під час демонтажу другого поверху будівлі, розташованої по АДРЕСА_1.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції і залишив постанову без зміни.

Тому, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.