Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 березня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1., її представника ОСОБА_4., потерпілих ОСОБА_6. і ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 року.

Вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2008 року засуджено

ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 студента 3-го курсу Миколаївського політехнічного інституту, судимості не має,

за ч. 3 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України суд зобов'язав ОСОБА_2повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1. у рахунок завданої матеріальної шкоди - 13946 грн. 23 коп., в рахунок моральної шкоди - 16000 грн., на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати в сумі 1237 грн. 98 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_6. відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_6. та ОСОБА_7 до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" залишено без розгляду.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 року цей вирок у частині звільнення ОСОБА_2від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано. Постановлено вважати ОСОБА_2засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_2визнано винним у тому, що він 18 квітня 2008 року приблизно о 13 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем " DAEWOO LANOS", державний НОМЕР_1 на 74 км 800 м автодороги М-14 Одеса - Мелітополь -Новоазовськ у напрямку м. Миколаєва в районі повороту на с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області, порушивши вимоги п. п. 2.3"б", 12.1, 12.6"б" Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її зміни, не контролював рух свого автомобіля і, рухаючись із швидкістю більше 90 км/год., не обрав безпечну швидкість руху та перевищив дозволену водію зі стажем менше двох років, завчасно не вжив заходів для її зниження, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортним засобом, перетнув усю ширину проїжджої частини дороги, виїхав на узбіччя, з'їхав у кювет, де автомобіль зіткнувся з деревом, внаслідок чого загинули пасажири автомобіля ОСОБА_7. таОСОБА_8

За змістом касаційних скарг:

потерпіла ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_4. вказують, що апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення їх апеляцію в частині, що стосується неправильності вирішення судом першої інстанції її цивільного позову до ОСОБА_2про відшкодування завданої їй моральної шкоди, розмір якої визначений без належного врахування її страждань, пов'язаних із втратою сина. У зв'язку з цим просить скасувати судові рішення в цій частині і постановити своє рішення, яким задовольнити її позов у частині стягнення моральної шкоди в повному обсязі;

захисник ОСОБА_5., посилаючись на те, що висновок апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання не відповідає обставинам та матеріалам справи, а також вимогам закону, зроблено внаслідок однобічної оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_3діяння та без врахування обставин, що пом'якшують покарання, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до засудженого ст. 75 КК України;

потерпілі ОСОБА_6. таОСОБА_8стверджують, що у апеляційного суду не було передбачених законом підстав для скасування вироку місцевого суду у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_3. покарання, оскільки останній щиро розкаявся у скоєному, відшкодував завдану їм шкоду, а тому просять змінити вирок апеляційної інстанції та призначити засудженому покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кузьменко О.Т., пояснення потерпілої ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_4., які підтримали свою касаційну скаргу та заперечували проти задоволення касаційних скарг захисника ОСОБА_8 і потерпілих ОСОБА_5 засудженого ОСОБА_2та захисникаОСОБА_6 які підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 та потерпілих ОСОБА_5 і заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1. і її представника ОСОБА_4., прокурора Матюшеву О.В., яка вважала, що касаційні скарги захисника ОСОБА_8, потерпілих ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, а касаційна скарга потерпілої ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_4. підлягають частковому задоволенню, вироки судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позовуОСОБА_1 про стягнення з засудженого заподіяної їй моральної шкоди - скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 скоєнні вказаного злочину та кваліфікації його дій ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому порядку, в тому числі показаннях засудженого, який визнав, що внаслідок порушення ним правил безпеки руху загинуло дві особи, які знаходились в салоні автомобіля, яким він керував, і у касаційних скаргах не заперечуються.

Що ж стосується висновків апеляційного суду про безпідставність звільнення судом першої інстанції ОСОБА_2від відбування покарання, вони відповідають вимогам закону.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з цих вимог закону, проаналізувавши та оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості звільнення ОСОБА_2від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, характер допущених засудженим порушень правил безпеки руху, обґрунтовано визнав неможливим застосування до ОСОБА_2ст. 75 КК України. З цим погоджується і колегія суддів касаційного суду, оскільки рішення суду першої інстанції про звільнення засудженого від покарання суперечить принципу справедливості покарання і не відповідає його меті - виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. визнав винність та щиро розкаявся у скоєному, своїми показаннями сприяв встановленню обставин злочину. Про щирість його каяття свідчить і добровільне повне відшкодування шкоди, завданої потерпілим ОСОБА_6. та ОСОБА_3., часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_1що підтверджується матеріалами справи і наданими засудженим у судовому засіданні касаційного суду документами. ОСОБА_2. вперше притягається до кримінальної відповідальності, до вчинення злочину характеризувався виключно позитивно.

Зазначене, на думку колегії суддів, дає підстави стверджувати, що для виправлення засудженого достатньо менш тривалого строку позбавлення волі, ніж передбачено мінімальної межею санкції ч. 3 ст. 286 КК України і призначено йому вироком суду, та прийняти рішення про пом'якшення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Що ж стосується позову потерпілої ОСОБА_1. у частині завданої їй моральної шкоди, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про правильність його вирішення судом першої інстанції є необґрунтованим, оскільки при визначені розміру завданої потерпілій моральної шкоди суд недостатньо дослідив як характер вчиненого ОСОБА_3діяння, так і характер страждань потерпілої, пов'язаних із втратою сина, якого вона виховувала одна, тяжкість вимушених змін у її житті, стан здоров'я, інші зазначені нею обставини та неналежно мотивував своє рішення про стягнення на користь ОСОБА_1. лише 16000 грн., хоча та заявляла позов на значно більшу суму.

За таких обставин вирок апеляційного суду та в порядку ст. 395 КПК України вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1. про стягнення із засудженого завданої їй моральної шкоди підлягають скасуванню і, оскільки відповідно до ст. 396 КПК України касаційна інстанція не вправі постановити своє рішення в цій частині, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1., її представника ОСОБА_4., потерпілих ОСОБА_6. і ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити. Застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене йому основне покарання до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цей же вирок та в порядку ст. 395 КПК України вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2008 року в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1. про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.