Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Калуського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 24 квітня 2009 року,

постановою старшого слідчого з особливо важливих справ 1–го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області від 2 січня 2009 року порушено кримінальну справу по факту контрабанди, а саме, переміщення товару "плівка гарячого тиснення марки ЕВ – 23- BN-SPECIAL-A" вагою нетто 9707 кг, брутто 10245 кг вартістю 2 527 650,72 грн., тобто у великих розмірах, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, що містять неправдиві дані щодо вартості (завищеної) товару, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України.

Згідно з указаною постановою 14 грудня 2008 року на митний пост "Тіса" ділянку "Імпорт" Чопської митниці заїхав вантажний автомобіль марки "ДАФ", державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, державний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_7, який переміщував на митну територію України "консолідований вантаж", відправлений з Італійської республіки на адресу українських фірм. Під час митного контролю ОСОБА_7 подав документи на вантаж "плівка гарячого тиснення марки ЕВ – 23- BN-SPECIAL-A"- рахунки №№ 966 та 967 від 25 листопада 2008 року про вартість вантажу 12 704 941,68 доларів США, відправником якого є фірма "GDS corporation Exclusive distribution of Ctntro Grafico dg in Eastern Europe and CIS countries", тоді як відповідно до міжнародної товаротранспортної накладної № 2138 від 13 грудня 2008 року, сертифікату походження № Н/0886217 від 27 листопада 2008 року та експортної декларації від 13 грудня 2008 року його відправником є італійська фірма "CENTRO GRAFICO DG SPA", а загальна вартість вантажу становить 243 393,46 євро.

5 березня 2009 року Калуський міськрайонний суд Івано – Франківської області, розглянувши скаргу ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_5 на цю постанову, скасував її та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 24 квітня 2009 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а постанову суду – без змін.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність скасування постанови про порушення кримінальної справи, а також на порушення судом вимог ст. 236 - 8 КПК України (1001-05) , просить зазначені судові рішення скасувати, а скаргу ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання й просив судові рішення скасувати, а відповідні матеріали направити на новий судовий розгляд, представника заявника, який заперечував проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, а також матеріали за скаргою ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_5, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили неправильні висновки про відсутність підстав до порушення кримінальної справи, не ґрунтуються на вимогах закону та досліджених судом матеріалах.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Суд, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, виходив із того, що такі дані, які б свідчили про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальну справу, відсутні.

З даним висновком суду погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Зокрема, з указаних матеріалів убачається, що під час проходження митного контролю водієм ОСОБА_7, який керував вантажівкою, надано весь пакет наявних у нього документів, в тому числі рахунки – фактури №№ 966 та 967 від 25 листопада 2008 року, в яких загальна вартість вантажу "плівки гарячого тиснення марки ЕВ – 23- BN-SPECIAL-A" вказана 12 704 941,68 доларів США й по курсу НБУ складає 95 119 357, 37 грн., а також експортну декларацію № 2138 від 13 грудня 2008 року, в якій загальна вартість вказаного вантажу становить 243 393,46 євро, що по курсу НБУ складає 2 408 087, 67 грн.

Визнавши, на підставі експертного висновку спеціаліста ПП "ОСОБА_8", згідно з яким вартість "плівки гарячого тиснення марки ЕВ – 23- BN-SPECIAL-A" становить 2 527 650, 72 грн., що переміщення товару через митний кордон України відбувалося з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу України товаросупровідних документів, що містять неправдиві дані щодо вартості (завищеної) товару, слідчий не звернув увагу, що митному органу надані не тільки документи, в яких вартість плівки вища, ніж визначена експертом, а й ті, в яких вартість товару нижча - 243 393, 46 євро, що по курсу НБУ складає 2 408 087, 67 грн.

За таких обставин не вбачається достатніх підстав стверджувати, що при переміщенні вантажу через митний кордон України були подані документи, що містять неправдиві дані щодо його вартості.

Окрім того, слідчий прийшов до передчасного висновку про завищення вартості вказаного вантажу, оскільки виходив лише з висновку спеціаліста, тоді як у матеріалах є дані про направлення Укрбюро Інтерполу запиту щодо перевірки іноземних фірм, через які направлявся вантаж, в тому числі й щодо його вартості, але відповіді на нього до порушення кримінальної справи не отримано (а.с. 144 - 145).

У зв’язку з наведеним рішення суду про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом контрабанди за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, є обґрунтованим.

Однак висновок суду про недотримання слідчим вимог ч. 2 ст. 98 КПК України з огляду на те, що справа порушена за фактом злочину, а не щодо конкретної особи, є безпідставним.

Перевірка матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, свідчить, що на момент прийняття такого рішення конкретну особу, причетну до незаконного, на думку слідчого, переміщення вантажу через митний кордон України, не встановлено. Факт подачі митних документів водієм ОСОБА_7 не є достатньою підставою вважати його таким.

Тому із судових рішень належить виключити вказівку щодо порушення слідчим вимог ч. 2 ст. 98 КПК України.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 24 квітня 2009 року змінити, виключити з них посилання суду про недотримання слідчим при порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, вимог ч. 2 ст. 98 КПК України.