Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя м. Підгороднє Дніпропетровської області, раніше неодноразово судимого, останній раз 21.05.2004 року за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України на 5 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 6 місяців.

Згідно з вироком судуОСОБА_1визнано винуватим і засуджено за те, що він на території двору будинку АДРЕСА_1скоїв ряд крадіжок, а саме: 6 серпня 2007 року в нічний час таємно викрав чуже майно на суму 1507 грн., а саме: жіночий гаманець з грішми, спричинивши потерпілій ОСОБА_2матеріальну шкоду в розмірі 40 грн.; велосипед "Україна", жіночий гаманець, гроші, пластикову кредитну картку, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_3. у сумі 815 грн.; велосипед "Україна" вартістю 652 грн. у потерпілої ОСОБА_4

Крім того, будучи особою, щодо якої постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26.03.2007 року встановлено адміністративний нагляд терміном на 1рік та накладено обмеження у вигляді заборони виїзду за межі Дніпропетровського району, заборони перебувати поза межами свого житла з 23 години до 5 години ранку наступного дня, порушив ці правила та в серпні 2007 року без поважних причин з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив своє місце проживання та виїхав у м. Дніпропетровськ, а також 27.08.2007 року в нічний час був відсутній за місцем свого проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року вирок щодоОСОБА_1залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що судом йому призначено надмірно суворе покарання. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не задовольнив його клопотання про виклик у судове засідання захисника ОСОБА_4 який захищав його інтереси у суді першої інстанції, чим було порушено його право на захист. У зв'язку з цим просить судові рішення щодо нього змінити, із застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити йому покарання або призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі, чи скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора ОСОБА_5, який вказував про безпідставність доводів касаційної скарги та в порядку ст. 395 КПК України просив виключити з вироку рішення про засудження ОСОБА_1. за вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_2 вартістю 40 грн. з тих підстав, що за своїм розміром ці діяння не є кримінально караними, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватостіОСОБА_1у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Як убачається із матеріалів справи, засудженийОСОБА_1. на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи повністю визнав свою вину і докладно розповів, за яких обставин він учинив злочини.

Крім того, винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілих, свідків, даними, що містяться в протоколах огляду місць подій, та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Із матеріалів справи видно, щоОСОБА_1., маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном, вночі зайшов на подвір'я приватного будинку і таємно викрав звідти майно на суму 1507 грн., заподіявши шкоду трьом потерпілим.

Дії ОСОБА_1., як такі, що складалися із ряду тотожних злочинних дій по заволодінню майном потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4і мали загальну мету - викрадення чужого майна вартістю 1507 грн., учинені одним способом, в одному місці та в один і той же час, особою, раніше судимою за вчинення злочинів, передбачених ст. 185 КК України, правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України за ознакою повторності. Також правильною є кваліфікація його злочинних дій і за ст. 395 КК України.

Тому підстав для виключення з вироку засудженняОСОБА_1за викрадення майна потерпілого ОСОБА_2. немає.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу. Також ураховано і пом'якшуючі покарання обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення не знайдено.

Що стосується доводів ОСОБА_1. про порушення його права на захист тим, що апеляційний суд розглянув справу без участі його захисника, то вони не заслуговують на увагу. Як убачається із матеріалів справи, захисник ОСОБА_4 був в установленому законом порядку повідомлений про день та час слухання справи у суді апеляційної інстанції ( а.с. 212), а неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи.

Отже, істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року щодо нього - без зміни.