Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2008 року.

Вироком Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 вересня 2008 року засуджено

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, непрацюючого, судимості не має,

за ст. 116 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 3650 грн. завдану їй матеріальну шкоду, 5000 грн. - моральну шкоду та на користь НДЕКЦ УМВС України в Кіровоградській області судові витрати в сумі 237 грн. 13 коп.

Як установив суд, 11 липня 2007 року приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у помешканні останнього вАДРЕСА_1 вживали спиртні напої, під час чого між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 висловлювався нецензурними словами на адресу близьких ОСОБА_1 - його співмешканки та малолітньої доньки. Після зауваження ОСОБА_1 припинити образи вони обмінялись ударами. Далі ОСОБА_3 замахнувся на ОСОБА_1 ножем, який останній вихопив у нього. Коли ОСОБА_3 нахилився за совком, ОСОБА_1, зрозумівши, що той має намір ударити його ним, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло у нього внаслідок тяжкої образи близьких йому людей та протиправного насильства з боку ОСОБА_3, завдав йому удар ножем у передню частину грудної клітки, спричинивши проникаюче поранення серця, від чого настала смерть ОСОБА_3

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого, не погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 під час учинення інкримінованих дій знаходився у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло у нього внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого, і визнав, що вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_1 вчинив на грунті виниклих між ними неприязних стосунків, у зв'язку з чим своїм вироком від 11 листопада 2008 року вирок міськрайонного суду у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та призначеного йому покарання скасував, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначив йому вісім років позбавлення волі.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи, що смерть ОСОБА_3 настала від завданого ним ножового поранення, посилається на неправильну кваліфікацію його дій, оскільки вони були викликані необхідністю захищатись від протиправної поведінки потерпілого, який напав на нього з ножем. Просить правильно кваліфікувати його дії та з врахуванням щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, сімейного стану, призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, яка вважала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням апеляційною інстанцією вимог кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 365 КПК України вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Як убачається з матеріалів справи, в апеляційному порядку вона розглядалась за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого.

При цьому прокурор ставив питання про скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою судового слідства, яка, на думку автора апеляції, полягала в тому, що суд безпідставно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи, що призвело до неправильної кваліфікації судом дій ОСОБА_1 за ст. 116 КК України, тоді як досудовим слідством йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_5. в апеляції просив змінити вирок та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

За результатами розгляду апеляційний суд апеляцію захисника залишив без задоволення, а апеляцію прокурора задовольнив частково, скасував вирок суду першої інстанції та постановив свій вирок, яким застосував закон про більш тяжкий злочин та призначив ОСОБА_1. більш суворе покарання.

Разом із тим, за змістом ст. 378 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) апеляційний суд не може постановити свій вирок якщо в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усупереч цьому апеляційний суд, скасувавши вирок місцевого суду, постановив свій вирок, хоча в апеляції прокурора йшлось про неповноту судового слідства і не містилось прохання про ухвалення апеляційною інстанцією свого вироку.

Таким чином, апеляційний суд, прийнявши рішення, яким погіршив становище засудженого, вийшов за межі апеляції прокурора.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції до участі у справі в якості захисника допущена сестра засудженого - ОСОБА_1., яка брала участь у розгляді справи цим судом. Проте на порушення вимог ст. ст. 351, 354 КПК України їй повідомлення про надходження апеляцій не направлялось, про дату призначення справи до апеляційного розгляду вона не оповіщалась, що позбавило її можливості взяти участь у цьому розгляді.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки пов'язані з правом засудженого на захист.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. ст. 398, 370 КПК України вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, при якому з дотриманням вимог закону слід розглянути справу в межах поданих апеляцій та прийняти відповідне рішення.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК України та суворість призначеного покарання, вони у зв'язку з істотними порушеннями апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону на даній стадії не підлягають оцінці касаційною інстанцією.

З огляду на викладене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2008 року щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.