Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 26 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною засудженого ОСОБА_1. на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 серпня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

уродженця м. Тернополя,

раніше не судимого,

засуджено ч. 1 ст. 222 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 6 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено. Призначено йому покарання за ч. 1 ст. 222 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. У решті зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи засновником та службовою особою - директором ТОВ "Зборів-Агробізнес", яке зареєстровано за адресою с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області, у березні 2007 року, з метою одержання дотацій, передбачених для підтримки виробництва продукції рослинництва, на порушення вимог Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва (256-2007-п) , затвердженого Постановою КМУ від 21 лютого 2007 року, надав комісії Управління агропромислового розвитку Зборівської райдержадміністрації документи, які містили неправдиву інформацію щодо відсутності в товариства заборгованості з податків та обов'язкових платежів, внаслідок чого ТОВ "Зборів-Агробізнес" у період з травня по червень 2007 року отримало дотацію у сумі 17300 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, посилаючись на недоведенність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки у нього не було умислу на вчинення злочину та на момент фактичного отримання дотації у товариства не було заборгованості по сплаті податків та обов'язкових платежів. Стверджує, що сам факт подання довідки ДПІ не є виключною підставою для отримання дотації, оскільки обов'язок перевірки достовірності наведених у документах даних належить комісії, яка приймає рішення про наявність або відсутність підстав для надання підприємству дотації.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з такого.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.

Як убачається з матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанції всебічно та повно досліджено зібрані по справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі та, давши їм належну оцінку в їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину за обставин, вказаних у вироку.

Посилання засудженого ОСОБА_1. на те, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, є не доведеною, є безпідставними і спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, свідок ОСОБА_2 - головний бухгалтер підприємства "Зборів-агробізнес" пояснила, що станом на 1 травня 2007 року за підприємством рахувався податковий борг, який виник на початку 2006 року, про що було відомо ОСОБА_1

Зазначенні показання повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7 та підтверджуються іншими доказами, зокрема, даними заяв, довідок та платіжних доручень.

Таким чином твердження в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про те, що висновок суду не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи засудженого, які є аналогічними доводам касаційної скарги, не знайшов підстав для їх задоволення. Рішення апеляційного суду ґрунтується на матеріалах справи і є правильним.

Аналіз наведених у судових рішеннях доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 222 КК України.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

ПризначаючиОСОБА_1. покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання та визнав за можливе звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. відмовити.