Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 24 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2008 року,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця міста Дніпропетровська, мешканця села Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- ст. 304 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця міста Дніпропетровська, мешканця села Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця міста Дніпропетровська, мешканця села Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за:

- пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із засуджених на користь експертних установ судові витратив у розмірі по 125 гривень 20 копійок з кожного.

Як встановив суд, злочини було скоєно за таких обставин.

Увечері 30 грудня 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводили час у крамниці села Старі Кодаки Дніпропетровського району Дніпропетровської області за розпиванням спиртних напоїв, а потім пішли в клуб, де ОСОБА_1 планував, але з технічних причин не зміг провести дискотеку. У проміжку часу між 21 та 22 годиною 30 хвилинами по дорозі до будинку ОСОБА_1 неподалік крамниці на вулиці Клубній у тому ж селі вони побачили незнайомого їм ОСОБА_4, на якого ОСОБА_1 вирішив напасти з корисливих мотивів та умисно вбити.

Під дією свого авторитету, відчутної різниці у віці, обстановки, що передувала нападу, а також використовуючи психологічну готовність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до наслідування його дій, залучив їх до злочину й, таким чином, втягнув у злочинну діяльність.

Діючи за попередньою змовою групою осіб, якої вони досягнули безпосередньо перед нападом, спочатку ОСОБА_1 ударом кулака в обличчя повалив ОСОБА_4 на землю, а тоді спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали йому численних, сильних та небезпечних для життя ударів руками та ногами по голові та інші частини тіла. Під час побиття домагалися, щоб потерпілий віддав їм гроші, а ОСОБА_3 обшукав його одяг. На місці нападу знайшли металевий прут, яким кожен з них почергово з метою умисного вбивства, незважаючи на прохання ОСОБА_4 відпустити та його спроби прикрити обличчя руками, завдали удари по голові та тулубу. Після того ОСОБА_3, а потім, коли за невеликий проміжок часу вони заволокли тіло за паркан медамбулаторії, розташованої на вулиці Горького у тому ж селі, ОСОБА_2 стрибали на ньому.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла, яка супроводжувалася відкритою черепно-мозковою травмою, крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку, тупою травмою тулуба у вигляді переломів ребер з обох боків та крововиливами в клітковину нирок з наступним розвитком шоку.

Після вбивства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи гаманцем та іншим майном потерпілого на загальну суму 60 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, як убачається з її змісту, просить вирок змінити та постановити законне рішення. Вважає, що суд неправильно оцінив фактичні обставини справи, внаслідок чого дійшов хибного висновку про характер вчиненого ним діяння. Посилається на порушення органами досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону. Водночас стверджує про суворість призначеного йому покарання.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом. Не були враховані дані про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, під дією якого від обмовив себе. Просить вирок скасувати та направити справу на нове розслідування.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, навівши своє трактування зібраних у справі доказів, доводить, що висновки суду є необґрунтованими та неправильними. Вважає докази обвинувачення такими, що здобуті з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. При визначені покарання суд не врахував обставини, які характеризують його з позитивної сторони. Просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш детально навели ті ж доводи, що й їх підзахисний ОСОБА_3 Просять вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначив, що через однобічність та неповноту досудового слідства, яка не була усунута в ході судового розгляду справи, суд застосував кримінальний закон, який за даних обставин справи не підлягав застосуванню. Вважає, що засудженому ОСОБА_1 призначено невиправдано суворе покарання. Просить вирок змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України, закрити справу за ч. 4 ст. 187, 304 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухав доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора ОСОБА_21 про залишення вироку без зміни, пояснення захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, які посилаючись на доводи своєї касаційної скарги та касаційної скарги свого підзахисного, просили вироку скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, аналогічні пояснення захисника ОСОБА_8та законного представника ОСОБА_9, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Висновки суду про винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розбійному нападі, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, умисному вбивстві, вчиненому з корисливих мотивів та за попередньою змовою особі, а ОСОБА_1 ще й у втягуванні неповнолітніх у злочинну діяльність, відповідають фактичним обставини справи та підтверджуються зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційних скаргах доводи були предметом розгляду суду першої інстанції; вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку й спростовуються наступною сукупністю доказів.

Хоча ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечили свою винність у злочинах, проте визнали, що звечора 30 грудня 2007 року вони разом проводили час в одних і тих же місцях: спочатку в крамниці села Старі Кодаки - вживали спиртне з нагоди дня народження свідка ОСОБА_10, а потім - у місцевому клубі, звідки вийшли після 21 години. По дорозі до будинку ОСОБА_1 недалеко крамниці на вулиці Клубній зустріли раніше незнайомого їм ОСОБА_4

ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що першим до потерпілого підійшов ОСОБА_1 і вдарив його руками по тілу, від чого той упав на землю. Він приєднався до побиття й завдав декілька ударів ногою по голові та тулубу. Через деякий час ОСОБА_1 пішов додому, він продовжив бити потерпілого ногами та руками. Потім відтягнув його в бік лікарні, де біля паркану завдав 2-3 удари металевим прутом по голові та стрибав на ньому. Заперечив, що злочин скоїв за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

ОСОБА_1 у судовому засіданні дав такі ж показання як ОСОБА_2

Попри те, що засуджені своїми показаннями намагалися вигородити ОСОБА_3, а ОСОБА_1 - применшити свою роль у злочинах, суд правильно не надав їм визначального значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, зокрема їхніми показаннями та свідченнями ОСОБА_3 під час ж досудового слідства про те, що вони втрьох побили потерпілого.

Так, ОСОБА_3 у своїх первинних поясненнях визнав, що разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом кількох хвилин били потерпілого ногами по тілу. Коли ОСОБА_1 пішов від них, ОСОБА_2 продовжив побиття. Потім вони удвох затягнули тіло за медамбулаторію, де ОСОБА_2 стрибав на ньому.

ОСОБА_2 у початкових поясненнях, а потім на допиті як підозрюваного в присутності захисника пояснював, що удари завдавали в основному ногами в голову, тулуб та по кінцівках. ОСОБА_11 бив якимось предметом по голові. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_3 затягнули тіло за амбулаторію і продовжили побиття. У тому місці ОСОБА_3 обшукав одяг потерпілого й забрав гаманець.

ОСОБА_1 у своїх пояснення ствердив, що разом із ним та ОСОБА_2 участь у нападі та побитті брав ОСОБА_3, який завдавав потерпілому удари по голові металевим предметом, стрибав йому на груди, домагався грошей й забрав його гаманець.

Надалі на допитах як підозрюваних, обвинувачених, на очних ставках під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, намагаючись спростувати свою причетність до вбивства ОСОБА_4 та заволодіння його майном, стали по різному розповідали про роль та ступніть участі кожного з них у настанні злочинного результату. Але при цьому свідчили про участь кожного із них настанні смерті ОСОБА_4, повідомили час, місце та спосіб скоєння злочину, характер застосованого насильства та механізм його спричинення, знаряддя злочину, причини настання смерті. Суд проаналізував ці показання й правильно поклав в основу звинувачення первинні пояснення та ті з них, в яких вони, доповнюючи один одного, описують цілісну обстановку та обставини, які передували злочину, та в момент його скоєння, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами обвинувачення.

Зокрема, із показань свідка ОСОБА_10, даних ним упродовж досудового слідства та в ході судового розгляду справи, вбачається, що він бачив як ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за описаних у вироку обставин напали на потерпілого та руками, ногами й почерговими ударами металевим прутом завдали йому численних ударів по голові, тулубу та в інші частини тіла, чув як ОСОБА_3 запитував невідомого про гроші. Коли після побиття він разом з ОСОБА_1 пішов до будинку останнього, туди ж через деякий час прийшли ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та повідомили про смерть потерпілого, розповіли, як вони ще били його ногами, стрибали на ньому та куди затягнули тіло.

Ці показання свідок підтвердив на очній ставці з кожним із засуджених.

Про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розповідали як били потерпілого пояснив свідок ОСОБА_12. Із його показань вбачається також, що він бачив на їх руках та одязі плями схожі на кров. ОСОБА_3 приніс із собою залізний предмет, який потім разом із предметом схожим на блокнот вилучили працівники міліції під час обшуку будинку.

Про знаходження в будинку металевого прута та виявлення його під час обшуку ствердив свідок ОСОБА_23.

Те, що металевий прут та блокнот-портмоне були вилучені з будинку за місцем проживання ОСОБА_1, стверджується даним обшуку, а також показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, у присутності яких як понятих були виявлені та вилучалися зазначені предмети.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що у нічний час в день злочину не дорозі неподалік медамбулаторії бачила ОСОБА_3, а біля її паркану якесь вовтузіння - ніби одна людина стрибала на іншій.

Оглядом місця події встановлено, що труп ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті, рясним виділенням крові на обличчі та обширними плямами крові на одязі лежав біля паркану медамбулаторії, на стінці якого також були виявлені плями схожі на крові. На відстані приблизно 5 метрів від трупа, а від того місця ще на 3 метри в сторону зупинки громадського транспорту були виявлені плями крові, які за даними судово-імунологічної експертизи можуть походити від убитого. Біля першої від трупа плями на снігу лежав гребінець зі слідами поту, який за даним судово-імунологічної експертизи може походити від ОСОБА_4 Зазначена слідова інформація вказує на місце нападу, обшукування потерпілого, під час якого гребінець й міг опинився на землі, переміщення тіла з місця нападу до місця виявлення за описаних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обставин.

Про використання виявленого в будинку ОСОБА_1 металічного прута довжиною 30-40 сантиметрів свідчать дані його огляду та виявлення на ньому слідів крові, які згідно з даними висновків судово-імунологічної експертизи можуть походити від ОСОБА_4

Те, що ушкодження ОСОБА_4 могли бути спричинені важким предметом жорсткої конструкції з прямолінійними заокругленими ребрами, у тому числі вилученим з будинку ОСОБА_1 металевим прутом, підтверджується даними медико-криміналістичної експертизи. Про використання металевого стержня свідчать й дані судово-медичного спектрографічного дослідження ушкодження на тім'яній ділянці голови трупа, під час якого були виявлені сліди заліза, свинцю та інших металів, які могли входити до складу предмета, яким було спричинено травму.

Даними висновку судово-медичної експертизи підтверджується відповідність між способом застосованого засудженими насильства та причиною смерті ОСОБА_4, характером ушкоджень, виявлених на трупі вбитої, їх локалізацією та механізмом утворення.

Як встановлено експертизою, смерть настала внаслідок поєднаної тупої травми тіла, яка супроводжувалася відкритою черепно-мозковою травмою, крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку, тупою травмою тулуба у вигляді переломів ребер з обох боків та крововиливами в клітковину нирок з наступним розвитком шоку.

На тілі виявленні й інші прижиттєві численні ушкодження тулуба: переломи ребер справа та зліва, крововиливи у внутрішні органи та інші ушкодження, які відносяться до тяжких небезпечних для життя в момент заподіяння й знаходяться в причинному зв'язку зі смертю.

На спортивних штанах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виявлено плями крові, які за даними висновків судово-імунологічних експертиз можуть походити від ОСОБА_4 Локалізація цих плям у нижній частині холош, їх форма та будова, поєднання цих даних з даними огляду та виявлення плям крові на взутті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказує на те, що вони могли утворитися безпосередньо під час заподіяння ударів по тілу потерпілого, коли той лежав на землі.

Потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що його батько ОСОБА_4 мав при собі портмоне, гроші, гребінець та інші предмети. При пред'явлені в судовому засідання портмоне, виявленого в будинку ОСОБА_1, він упізнав його як належний батькові.

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_1 за ст.ст. 304, ч. 4 ст. 187, пп. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за 4 ст. 187, пп. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

Доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_7 про відсутність в діях першого ознак втягування неповнолітніх у злочинну діяльність не випливають з фактичних обставин справи, а тому не можуть бути підставами для скасування вироку в цій частині.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 знав про неповнолітній вік ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також, що він набагато старший за них. Він першим почав бити потерпілого у присутності неповнолітніх й своєю поведінкою фактично викликав у них бажання до таких же дій. З його згоди, дізнавшись про причини побиття, неповнолітні приєдналися до нього й спільно з ним скоїли інкриміновані злочини. Такого змісту дії є кримінально-караними й охоплюються диспозицією ст. 304 КК України.

Посилання засуджених на застосування до них недозволених методів ведення слідства були перевірені в ході судового розгляду й не знайшли свого підтвердження. У матеріалах немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. У різний час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 давали пояснення присутності педагога, захисника, прокурора й не скаржилися на те, що їх примушували давати неправдиві показання. Не розповідали вони про ці обставини й під час проведення експертиз. З приводу зазначених питань під час досудового слідства проводилася прокурорська перевірка, яка не підтвердила їх дійсність. Крім того, обґрунтовуючи вирок визначальними поясненнями засуджених, суд виходив з того, що вони підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі.

Немає в матеріалах справи й даних про порушення права на захист ОСОБА_3 Після затримання він у визначений процесуальним законом строк був допитаний як підозрюваного у присутності захисника, а перед тим, як зазначено вище, з участю педагога він дав свої пояснення. Клопотання, які надходили з боку захисту органи досудового слідства вирішували відповідно до вимог процесуального закону.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та непереконливими твердження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також захисників ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відсутність в діях засуджених корисливого мотиву та попередньої змови на злочин, умислу на вбивство, а також про однобічність та обвинувальний ухил судового розгляду справи. Такі твердження не випливають з аналізу зібраних у справі доказів та поведінки засуджених.

Коли ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4 й почав його бити, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приєдналися до нього й продовжили побиття утрьох. Вони мали кількісну, фізичну перевагу над потерпілим, який в момент побиття лежав на землі й не чинив будь-якого опору. Удари їх були численні, сильні, спрямовані в такі життєвоважливі частини як голову та тулуб. Вони їх завдавали руками та ногами, стрибали на ньому, використали підручний металевий предмет, яким почергово, неодноразово, з прикладенням сили також били по голові та тулубу. Характер та послідовність цих дій дає підстави вважати, що засуджені розуміли, більше того - не могли не розуміти, значення своїх дій, передбачали їх наслідки та бажали настання смерті. Узгодженість та цілеспрямованість їхніх дій свідчить про наявність між ними попередньої змови на скоєння розбійного нападу та вбивства, а показання свідка ОСОБА_10, початкові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у поєднанні з обставинами виявлення портмоне ОСОБА_4 та іншими доказами, переконують, що вчинення цих злочинів було зумовлено корисливим мотивом.

Не впливають на висновки суду посилання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про розслідування справи з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Показання свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_3 опитував не той працівник міліції, що зазначений у поясненні, а інший, - непереконливі, оскільки свідок категорично та переконливо не підтвердила цей факт. Натомість повідомила, що пояснення про обставини злочину ОСОБА_3 давав добровільно й без будь-якого примусу.

Не погоджуючись з показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що вона бачила ОСОБА_3 до 21 години в іншому місці, суд послався на показання ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_19, які ствердили, що на той час ОСОБА_3 знаходився в клубі й вийшов звідти після 21 години.

Не викликають сумнівів й твердження захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_20 про те, що ОСОБА_15 та інші, згадані в касаційній скарзі, свідки не підтвердили участі ОСОБА_3 у побитті потерпілого, оскільки зазначені свідки не були очевидцями подій злочину, які розгорталися раніше на місці його скоєння неподалік крамниці.

Інших порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання кожному із засуджених суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу засуджених, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, було надано значення тому, що засуджені вчинили злочини, які законом віднесені до категорії тяжких діянь. Кожне із цих посягань супроводжувалося застосуванням насильства, внаслідок якого із життя пішла нестара людина. Щодо особи засуджених суд врахував їх вік, освіту, соціальний стан, стан здоров'я, несудимість, позитивну характеристику з місця проживання. Відзначив встановлені комплексними судово-психіатричними експертизами індивідуальні, характерологічні та вольові особливості особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обстановку та матеріальні умови, в яких вони виховувалися, зокрема, що ОСОБА_2 ріс у неповноцінній, матеріально незабезпеченій сім'ї. Надав значення тому, що ОСОБА_1 проживав без батьків і, по суті, опікувався молодшими братами.

Як обставини, що пом'якшують покарання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд визнав вчинення злочину в неповнолітньому віці, а обставинами протилежного значення щодо них і ОСОБА_1 - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного вище, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд у межах санкцій статей звинувачення обрав кожному із засуджених покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Тому доводи касаційних скарг про обрання засудженим невиправдано суворого покарання є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.