Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на судові рішення щодо нього.

Вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше судимого 11 лютого 2004 року за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі, звільненого 16 серпня 2007 року умовно-достроково на один рік п'ять місяців 25 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 11 лютого 2004 року та визначено остаточне покарання - чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 3 листопада 2007 року приблизно о 24-й годині 30 хвилин зґвалтував ОСОБА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_1стверджує, що злочину, за який його засуджено, він не вчиняв, був вимушений себе обмовити внаслідок застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

Зазначає і про допущену в справі однобічність і неповноту досудового та судового слідства.

Твердить засуджений і про те, що порушено його право на захист, а його вимога про фіксування судового процесу технічними засобами не була задоволена.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Так, сам ОСОБА_1не заперечував статевих зносин із потерпілою, хоча й зазначав, що все відбулося за її згодою.

У той же час потерпіла ОСОБА_2. стверджувала, що ОСОБА_1побив її та примусив вступити з ним у статеві зносини.

СвідкиОСОБА_3. та ОСОБА_4 зазначали, що бачили у ОСОБА_2. тілесні ушкодження і вона повідомила, що була зґвалтованаОСОБА_1

За висновком судово-медичної експертизи потерпілій спричинено легкі тілесні ушкодження (а.с. 48-51), а згідно з висновком судово-імунологічної експертизи на халаті та трусах потерпілої виявлено сперматозоїди, що могли походити від ОСОБА_1(а.с. 78-84).

Дії ОСОБА_1за ч. 1 ст. 152 КК України кваліфіковано правильно.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Доводи скарги засудженого з приводу застосування до нього недозволених методів досудового слідства належним чином перевірялись судом першої інстанції та апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження.

Як видно з матеріалів справи, від послуг захисника під час досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_1відмовився, а тому його доводи про порушення права на захист є необґрунтованими (а.с. 55, 110, 155).

Матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1заявляв вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а тому доводи скарги засудженого про порушення судом вимог ст. 87 КПК України є безпідставними.

Призначене ОСОБА_1. покарання за вчинений злочин відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд постановив ухвалу відповідно до вимог ст.ст. 362, 377 КПК України і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1без зміни.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.