Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2008 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 2 500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по 17 500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та по 35 000 гривень - моральної шкоди.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2007 року на нерегульованому пішохідному переході в с. Садове Літинського району Вінницької області, керуючи автомобілем "ЗАЗ-ДЕУ" р. н.НОМЕР_1, порушив п. п. 12.2, 12.3, 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5., які в результаті отриманих тяжких тілесних ушкоджень загинули на місці події.

У касаційній скарзі потерпілих та касаційному поданні прокурора йдеться про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_3. покарання та міститься прохання про скасування постановленого вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК України, для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, необхідно, щоб встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б у даному випадку явно недоцільним.

Як видно з матеріалів справи, призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд не врахував, що ОСОБА_3 грубо порушив вимоги низки пунктів Правил дорожнього руху, злочин, який він вчинив, є тяжким. Не врахував суд і цінності тих суспільних відносин, на які посягнув винний, та тяжкості наслідків, що настали.

Колегія суддів вважає, що наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому призначення ОСОБА_3. основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України та додаткового покарання на мінімальний строк, передбачений у санкції ч.3 ст. 286 КК України, не можна вважати справедливим внаслідок його м'якості.

За таких обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. задовольнити.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2008 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.