Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області та касаційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_1. та засудженогоОСОБА_2. на судові рішення щодоОСОБА_2. та ОСОБА_3

Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2008 року засуджено:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

судимого 6 квітня 2007 року за ч. 1 ст. 289 ККУкраїни на три роки позбавлення волі, на підставі

ст. 75 КК України звільнений від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим строком

один рік,

за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено сім років шість місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження

не судимого

за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі,

за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі,

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено сім років позбавлення волі.

Вироком судуОСОБА_2. та ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони 25 лютого 2008 року близько 1 години в

с. Димине Новоукраїнського району Кіровоградської області, у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад на ОСОБА_4, під час якого вимагали у нього гроші та намагались помістити потерпілого до багажного відділення автомобіля, після чогоОСОБА_3. здійснив постріл в землю з обрізу вогнепальної зброї.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 5 серпня 2008 року вирок змінено: перекваліфіковано діїОСОБА_2. з ч. 2

ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі. Дії

ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України на чотири роки позбавлення волі.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів та юридичної оцінки їх дій прокурор вважає правильними. Однак, указує на те, що суд не призначив засудженим обов'язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, у виді конфіскації майна. Рішення апеляційного суду про перекваліфікацію дійОСОБА_2. та ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України вважає необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду справи не встановлено об'єктивно існуючого цивільно-правового зобов'язання між засудженими та потерпілим.

АдвокатОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає про те, що судом апеляційної інстанції належним чином не дано оцінки істотним обставинам справи. Застосування ОСОБА_3. вогнепальної зброї не узгоджувалось із ОСОБА_2, а тому дії останнього слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 355 КК України, у зв'язку з чим просить змінити ухвалу апеляційного суду.

Засуджений ОСОБА_2 також просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині кваліфікації його дій, при цьому наводить доводи, аналогічні тим, які викладені в касаційній скарзі його захисника.

Висновки судових інстанцій про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України у касаційному поданні та касаційних скаргах не оспорюються.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання та необґрунтованість касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Цих вимог кримінально-процесуального закону апеляційний суд не дотримав.

Як убачається із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи вислухав пояснення засуджених та їх захисників і безпосередньо не досліджував доказів, тобто судового слідства не проводив.

Висновок суду першої інстанції щодо винуватостіОСОБА_2. та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_4 обґрунтовано показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_5., даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи про характер тілесних ушкоджень отриманих потерпілим та іншими доказами.

Свідчення засуджених про відсутність у них наміру на заволодіння грошима спростовані судом із посиланням на показання ОСОБА_4, який розповідав, що ОСОБА_2 таОСОБА_3. під'їхали до нього на автомобілі, а коли вийшли, то почали завдавати ударів та вимагали гроші. Крім того, засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві пояснював, що метою поїздки в с. Димине було отримання грошей у ОСОБА_4

Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 358 КПК України, не визначивши обсягу судового слідства, не викликаючи до досудового засідання потерпілого, свідків, інакше оцінив докази.

Перекваліфіковуючи дії засуджених, суд апеляційної інстанції послався на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існували цивільно-правові зобов'язання. Однак такі висновки апеляційний суд зробив, залишивши поза увагою суперечності в доказах, що потягло неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, суд послався на показанняОСОБА_2. про те, що потерпілий заборгував йому

250 гривень, які відмовився повертати, у зв'язку з чим він домовився з ОСОБА_3. поїхати у с. Димине. При цьому викладений в ухвалі зміст показань потерпілого та свідка ОСОБА_5. про існування боргу перед ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскількиОСОБА_4 протягом досудового слідства та розгляду справи в суді першої інстанції заперечував наявність такого зобов'язання, а свідок ОСОБА_5. взагалі не давав таких пояснень.

Крім того, апеляційний суд, перекваліфіковуючи дії засуджених, не врахував, що за змістом ст. 355 КК України цивільно-правові зобов'язання, до виконання яких примушується потерпілий, мають випливати з передбачених законом підстав.

Таким чином, висновок суду апеляційної про наявність цивільно-правових зобов'язань у потерпілого ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 або іншими особами необґрунтований.

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, ухвала підлягає скасування, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого належить звернути увагу на виявлені недоліки, усунути їх та постановити законне рішення.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону при призначенні покарання засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України, а також наведені у касаційних скаргах засудженогоОСОБА_2. та його захисника ОСОБА_1. міркування про відсутність попередньої змови на застосування насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого, мають бути перевірені під час нового апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційні скарги засудженогоОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 5 серпня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.