Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою представників потерпілого ОСОБА_2. та ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця

с. Осокорівка Нововоронцовського району Херсонської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця м. Кварчелі Республіки Грузії, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_4. покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

За вироком судуОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими і засуджено за те, що вони у період часу з березня 2006 року по 11 квітня 2006 року організували замах на умисне спричинення ОСОБА_5середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також організацію замаху на незаконне позбавлення його волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

У касаційній скарзі представники потерпілого ОСОБА_5- ОСОБА_6. та ОСОБА_7 просять судові рішення щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неправильне застосування кримінального та істотні порушення вимог кримінально-процесуального законів. Стверджує, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4. намагались позбавити його життя. Звертає увагу на те, що під час досудового слідства у нього не було можливості ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, суд першої інстанції належним чином не повідомив потерпілого про дату розгляду справи та не з'ясував у судовому засіданні його думку щодо обсягу доказів, які підлягали дослідженню, не роз'ясниши при цьому наслідки розгляду справи у порядку ст. 299 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, представника потерпілого ОСОБА_1., яка підтримала свою касаційну скаргу та просила судові рішення щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4, а кримінальну справу направити на нове розслідування, прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд визначає обсяг доказів, що підлягають дослідженню. Цей обсяг визначається необхідністю всебічно, повно, об'єктивно дослідити обставини справи. Відповідно до ч. 2 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, і це є право, а не обов'язок суду.

Встановлено, щоОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджено за замах на умисне спричинення ОСОБА_5середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також організацію замаху на незаконне позбавлення його волі та викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, тобто за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 122; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, до її повернення на додаткове розслідування, де ОСОБА_3. та ОСОБА_4. обвинувачувалися у замаху на умисне вбивство ОСОБА_5за пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, останнього було визнано потерпілим у справі й ним було заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 тис. грн., який було вручено підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4. в судовому засіданні, що підтверджується їх розписками.

Після закінчення додаткового розслідування, органи досудового слідства не тільки не проводили з участю потерпілого ОСОБА_5жодних слідчих дій, а й позбавили його права на ознайомлення з матеріалами справи відповідно до вимог ст. 217 КПК, оскільки в матеріалах справи є тільки копія повідомлення йому про можливість ознайомлення з матеріалами справи без дати виготовлення і відправки повідомлення.

Під час попереднього розгляду справи суд на зазначені порушення уваги не звернув, їх не усунув і розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК без участі потерпілого ОСОБА_5 при цьому не з'ясувавши у нього розуміння наслідків прийняття фактичних обставин справи як таких, що не потребують дослідження в ході судового слідства, і не роз'яснивши йому відсутність права подальшого оспорювання цих фактичних обставин та не відобразивши його думку в протоколі судового засідання, що є порушенням прав потерпілого.

Таким чином, доводи касаційної скарги представників потерпілого є слушними, а тому колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4 підлягають скасуванню, справа направленню на нове розслідування, яке належить провести з дотриманням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу представників потерпілого ОСОБА_2. та ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на нове розслідування.