Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Середино - Будського районного суду Сумської області від 15 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України на три місяці арешту, ч.1 ст. 186 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. остаточно призначено один рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Згідно зі ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 4 березня 2008 року приблизно о 14 год. 30 хв. у котельній по вул. Горького в м. Середино - Буда Сумської області, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиняв непристойні дії щодо ОСОБА_2, інваліда другої групи з дитинства, а потім у присутності сторонніх осіб надівав останньому на голову паперовий ящик, змушував залазити в каналізаційну яму, штовхав його в калюжі.

Окрім того, у процесі хуліганських дійОСОБА_1. побачив у ОСОБА_2 блок цигарок "Святий Георгій", яким відкрито заволодів, й у подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в сумі 15 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що суд, призначивши неповнолітньому ОСОБА_1. за ч.1 ст. 296 КК України покарання у виді арешту, вийшов за межі строку цього покарання, установленого для неповнолітніх ст. 101 КК України, а також на безпідставне звільнення засудженого на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, кваліфікації його дій за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України, є законними і обґрунтованими та у касаційному поданні не оскаржуються.

Доводи касаційного подання про неправильне застосування закону при визначенні розміру призначеного ОСОБА_1. за ч.1 ст. 296 КК України покарання у виді арешту ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до ст. 101 КК України арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції у спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.

Як убачається з вироку, суд, визнавши неповнолітнього ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, призначив йому покарання за цією статтею у виді арешту на строк три місяці, який перевищує максимальний розмір даного виду покарання, визначений для неповнолітньої особи ст. 101 КК України.

Таким чином, посилання прокурора на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1. покарання за ч.1 ст. 296 КК України є обґрунтованим.

Разом із тим, твердження прокурора про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 104 КК України від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є безпідставними.

Відповідно до закону ст.ст. 75, 104 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості, особу засудженого, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин учинив у неповнолітньому віці, а також його стан здоров'я та умови виховання у багатодітній сім'ї. Суд взяв до уваги й те, щоОСОБА_1. визнав свою винуватість, щиро розкаявся, завдану потерпілому шкоду відшкодовано.

Враховуючи зазначене, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України, із чим погоджується колегія суддів касаційного суду, тому касаційне подання в цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки підстав для скасування вироку, про що йдеться у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає, неправильне застосування закону, допущене судом першої інстанції, може бути усунуто шляхом зменшення строку арешту відповідно до вимог ст. 101 КК України.

Виходячи з наведеного й керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити частково.

Вирок Середино - Будського районного суду Сумської області від 15 травня 2008 року щодо ОСОБА_1змінити, пом'якшити призначене йому за ч.1 ст. 296 КК України покарання у виді арешту до 45 діб.

За сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1. один рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Згідно зі ст. 76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.