Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2008 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого

10 травня 2007 року за ч. 1 ст. 286 КК України на

2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням на 3 роки права обіймати організаційно-розпорядчі посади, пов'язані з організацією і діяльністю сільськогосподарських підприємств.

На підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного і додаткового покарання.

Постановлено вирок Київського районного суду м. Донецька від 10 травня

2007 року за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки, виконувати самостійно.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, несудимого,

за ч. 1 ст. 222 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням на 3 роки права обіймати організаційно-розпорядчі функції, пов'язані з організацією і діяльністю сільськогосподарських підприємств.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 звільнено від відбування основного і додаткового покарання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні ними за викладених у вироку обставин таких злочинів.

ОСОБА_1 08 лютого 2006 року в м. Донецьку, працюючи директором ПП "ОСОБА_1" та будучи посадовою особою, умисно, з метою сприяння ОСОБА_2 в отриманні кредиту, вніс до офіційного документа - довідки про заробітну плату на ім'я ОСОБА_2, завідомо неправдиві відомості про те, що він працює на зазначеному підприємстві та про розмір його заробітної плати за період з грудня 2005 року по травень 2006 року.

В подальшому, ця довідка була надана ОСОБА_2 в Добропільське відділення № 5363 ВАТ "Державного Ощадного банку України" для отримання ним кредиту в розмірі 199000 грн.

Того ж дня ОСОБА_1, будучи посадовою особою, з тією ж метою вніс неправдиві відомості в аналогічну довідку на ім'я ОСОБА_3, яка була використана для отримання кредиту.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, будучи посадовою особою, 01 червня 2006 року, з метою підтвердження раніше виданих ним довідок, знову надав аналогічні довідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 24 лютого 2006 року в м. Добропілля Донецької області, працюючи на посаді директора ТОВ "Комбінат громадського харчування лікувальних та дитячих закладів" м. Донецька, будучи посадовою особою, умисно, з метою отримання споживчого кредиту, подав у Добропільське відділення № 5363 ВАТ "Державного Ощадного банку України" завідомо неправдивий документ - довідку про заробітну плату, видану йому ОСОБА_1, завдяки чому отримав кредит у розмірі 199000 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, оскільки, відповідно до вимог Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) , засуджені не підлягають звільненню від призначеного їм додаткового покарання. Вказує, що суд невірно сформулював вид додаткового покарання засудженим. Крім того, зазначає, що суд повинен був закрити дану справу на підставі ч. 4 ст. 6 КПК України і звільнити засуджених від кримінальної відповідальності. У зв'язку із цим просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання і просив скасувати вирок та звільнити засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 14 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, особи на яких поширюється дія цього Закону, звільненню від додаткових видів покарань не підлягають.

Матеріалами справи встановлено, що суд, призначивши покарання

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 222 КК України, в порушення вказаних вимог закону звільнив їх від основного та додаткового покарання.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

03 березня 2008 року подали до суду заяви про застосування до них Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , однак суд відповідно до вимог статті 6 вказаного акта про амністію не розглянув питання про їх звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Виходячи з цього, вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, інші доводи касаційного подання прокурора, а також перевірити достовірність даних про те, що ОСОБА_1 є єдиним годувальником свого батька ОСОБА_4 1925 року народження, і прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне поданням заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.