розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 17 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників: ОСОБА_7. - в інтересах засудженого ОСОБА_3.; ОСОБА_8- в інтересах засудженого ОСОБА_6.; ОСОБА_2. - в інтересах засудженого ОСОБА_3.; засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_6. та ОСОБА_5. на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року,

цим вироком засуджено :

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, громадянина України, уродженця та жителя м. Нікополя Дніпропетровської області, раніше судимого 26.08.2004 року за ч. 1 ст. 369 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч.2 ст. 140 КК України ( 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 142 КК України ( 1960 року) на 11 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 187 КК Україна на 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

- за п. п. 1, 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинівОСОБА_3 визначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, а також злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за який ОСОБА_3. був засуджений 26.08.2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворимОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2народження, громадянина України, уродженця та жителя м. Нікополя Дніпропетровської області, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 140 КК України (1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за п. п. 1, 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця м. Перевальска Луганської області, жителя м. Дніпропетровська, раніше неодноразово судимого, останній раз 29.01.1998 року за ч. 2 ст. 183, ст. 43 КК України ( 1960 року) із урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця с. Комсомольське Кизилюртовського району Республіки Дагестан, жителя м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше судимого 04.09.2000 року Печерським районним судом м. Києва за ст. ст. 215-3 ч. 3, 215 ч. 2, 42 КК України ( 1960 року) на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, 23.08.2001 року, на підставі Закону України "Про амністію" звільненого умовно з іспитовим строком 2 роки 2 місяці і 10 днів;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, уродженця та жителя м. Нікополя Дніпропетровської області, раніше неодноразово судимого, останній раз 23.09.2002 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року) на 10 років позбавлення із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 142 КК України ( 1960 року) і ч. 2 ст. 186 КК України, за вчинення яких ОСОБА_9. був засуджений 23.09.2002 року на 4 роки позбавлення волі, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У строк відбуття призначеного покарання зараховано покарання, повністю відбуте ОСОБА_9за вироком від 23.09.2002 року - 4 роки позбавлення волі і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

14 квітня 1981 року народження, уродженця та жителя м. Нікополя Дніпропетровської області, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років і 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 187 КК Україна на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_10. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_10., ОСОБА_6ОСОБА_9. визнано винуватими та засуджено за те, що вони спільно із ОСОБА_11. і ОСОБА_12., кримінальну справу щодо яких закрито у зв'язку з їх смертю, у період з лютого 2000 року по квітень 2004 року, за попередньою змовою групою осіб, вчинили на території м. Дніпропетровська й Дніпропетровської області ряд злочинів, у тому числі й тяжких, за наступних обставин.

У лютому 2000 року ОСОБА_11. від особи, справу щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, стало відомо про наявність у ОСОБА_13., що проживала по вул. Дементьєва у м. Дніпропетровську, значної суми грошей, якими він вирішив заволодіти шляхом здійснення на неї розбійного нападу.

Для цього він вступив у попередню змову із ОСОБА_3., узгодивши план вчинення цього злочину.

Відповідно до узгодженого між ними плану, 2 березня 2000 року близько 7 години ОСОБА_11. і ОСОБА_3 прибули до будинку, в якому проживала ОСОБА_13. Підійшовши до її квартири, ОСОБА_11. дістав принесений із собою револьвер, а ОСОБА_3 одяг на голову маску з жіночої панчохи, після чого вони подзвонили у квартиру.

Коли ОСОБА_13. відчинила двері, ОСОБА_11. і ОСОБА_3. увірвалися до її житла та, погрожуючи їй револьвером, тобто застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволоділи наявними у домі коштами у сумі 5000 доларів США, виробами із золота та іншим майном, заподіявши потерпілій ОСОБА_13. матеріальну шкоду на суму 34231 гривню.

На початку червня 2000 року ОСОБА_11., ОСОБА_3 та ОСОБА_9., довідавшись про наявність у будинку АДРЕСА_2, в якому проживали ОСОБА_14 та його співмешканка ОСОБА_15., великої суми грошей й іншого цінного майна, вирішили заволодіти ним шляхом учинення розбійного нападу. Готуючи вчинення цього злочину, певний час вони спостерігали за будинком потерпілих, 10 червня 2000 року отруїли собак, які його охороняли, а 18 червня 2000 року близько 3 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, прибули до зазначеного будинку. При цьому ОСОБА_11. для полегшення вчинення даного злочину взяв автомат не встановленого слідством зразка, а ОСОБА_3 і ОСОБА_9. - дерев'яні кийки та зашморги з гітарних струн.

Близько 7 години, коли вхідні двері відчинилися, ОСОБА_3, ОСОБА_11. і ОСОБА_9., одягнувши маски, увірвалися в будинок. У ході боротьби, яка виникла між ОСОБА_3. та ОСОБА_14, ОСОБА_3, виконуючи відведену йому роль у вчиненні розбійного нападу, нанісОСОБА_14 не менше 2-х ударів рукою у голову, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження. У цей час ОСОБА_11., вийшовши за межі узгодженого між співучасниками плану нападу, з наявного в нього автомата вчинив вбивство ОСОБА_14 і ОСОБА_15. Цими ж пострілами було поранено й ОСОБА_9.

Після чого ОСОБА_11., ОСОБА_3. і ОСОБА_9. заволоділи матеріальними цінностями й коштами потерпілих на загальну суму 21775 грн. 60 коп.

На початку вересня 2001 року ОСОБА_15. став вимагати від ОСОБА_4 повернення боргу у сумі 1000 доларів США, в іншому випадку погрожував відібрати його автомобіль і квартиру. Не бажаючи віддавати ОСОБА_15. своє майно, ОСОБА_4вступив у злочинну змову із ОСОБА_11., ОСОБА_12. і ОСОБА_3. на вчинення вбивства ОСОБА_15. та його охоронця ОСОБА_16

Готуючись до здійснення цього злочину, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11. і ОСОБА_12. завчасно обрали місце для вчинення злочину, а саме - домоволодіння АДРЕСА_15, а також місце для захоронення трупів.

На початку вересня 2001 року (більш точної дати не встановлено) близько 18 години ОСОБА_11., ОСОБА_3, ОСОБА_4, і ОСОБА_12., діючи відповідно до розробленого плану, зустрілися зі ОСОБА_15. і ОСОБА_16. та під вигаданим приводом прибули до вищевказаного домоволодіння.

Там ОСОБА_4, виконуючи відведену йому роль у здійсненні спільного злочинного плану щодо вбивства двох осіб з корисливих мотивів, перебуваючи ззаду від ОСОБА_16, умисно завдав йому удару металевою битою у потиличну частину голови.

Побачивши це, ОСОБА_15. вирвався з будинку і став тікати, а ОСОБА_3. і ОСОБА_12. погналися за ним.

Наздогнавши його, ОСОБА_3, реалізуюче спільний злочинний намір, наніс ОСОБА_15. наявним у нього ножем не менше 10 ударів у живіт і грудну клітку. Потім ОСОБА_3. передав ніж ОСОБА_12., який також наніс цим самим ножем не менш 5 ударів у грудну клітку ОСОБА_15. У такий спосіб останнього було вбито.

У цей же час ОСОБА_4і ОСОБА_11. вчиняли узгоджені дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_16 При цьому ОСОБА_4утримував потерпілого, а ОСОБА_11. металевою битою, кухонним ножем та цеглиною завдав йому численних ударів у голову, шию та тулуб, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_16

Вчинивши дані вбивства, ОСОБА_4, ОСОБА_11., ОСОБА_3 і ОСОБА_12. у заздалегідь обраному місці схоронили трупи потерпілих та знищили сліди злочину.

У середині березня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_11. та двоє невстановлених слідством осіб домовилися вчинити розбійний напад на приватного підприємця, що торгує лакофарбовими виробами.

З цією метою вони 21 березня 2002 року близько в 18-ї години, озброївшись ножами й пістолетом невстановленого слідством зразка, прибули до будинку АДРЕСА_2, що належав родині ОСОБА_17та, одягнувши заздалегідь приготовлені маски, підійшли до вхідних дверей будинку, де ОСОБА_11. подзвонив у дзвінок.

Коли вхідні двері відчинилися, ОСОБА_3 та невстановлені особи увірвалися до будинку. Погрожуючи ОСОБА_18. та ОСОБА_19. вогнепальною зброєю, ножем, завдаючи їм рукояткою пістолета та руками ударів у голову й висловлюючи погрози застосування насильства щодо їх дочки, подолали здатність потерпілих до опору й заволоділи їх грошима, виробами із золота та срібла. Цими злочинними діями потерпілим ОСОБА_18. та ОСОБА_19. було заподіяно значної матеріальної шкоди на суму 3697 гривень.

Наприкінці квітня 2002 року, ОСОБА_11., ОСОБА_3 і ОСОБА_10 домовилися вчинити розбійний напад на ОСОБА_20 з метою заволодіння її майном.

Реалізуюче цей спільний злочинний намір, 1 травня 2002 року вони на автомобілі ВАЗ 2101, яким керував ОСОБА_10., маючи при собі маски, не встановлену слідством вогнепальну зброю та зашморг, прибули до будинку АДРЕСА_4, де проживала ОСОБА_20

Перебуваючи в даному будинку, ОСОБА_11. і ОСОБА_10. подзвонили у її квартиру. Коли ОСОБА_20 відчинила двері, ОСОБА_11., ОСОБА_10. і ОСОБА_3 увірвалися до квартири. В той час, як ОСОБА_11. вчиняв щодо ОСОБА_20 насильницькі дії, а саме, погрожував їй вогнепальною зброєю та душив потерпілу зашморгом, ОСОБА_3 і ОСОБА_10. заволоділи її майном - грішми в сумі 300 гривень й 500 рублів РФ та виробами із золота і срібла на загальну суму 1615 гривень.

Потім, переконавшись, що грошей у будинку більше немає, зв'язалиОСОБА_20 руки й ноги і зникли з місця вчинення злочину. Вищезазначеними злочинними діямиОСОБА_11., ОСОБА_3. і ОСОБА_10. потерпілій було заподіяно значної матеріальної шкоди.

У перших числах травня 2002 року ОСОБА_11., ОСОБА_5., ОСОБА_3 і ОСОБА_10. вступили у злочинну змову щодо спільного вчинення розбійного нападу наОСОБА_21з метою заволодіння його грошима. Готуючись до розбійного нападу, співучасники злочину стежили за ОСОБА_21., вивчили маршрути його руху та встановили місце проживання - будинок АДРЕСА_5

6 травня 2002 року, приблизно о 6 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, ОСОБА_11., ОСОБА_5 і ОСОБА_10., діючи відповідно до попередньої домовленості, озброївшись ніжками від табурета і пістолетом, на автомобілі, яким керував ОСОБА_10., прибули до вищевказаного будинку. В той час, як ОСОБА_11., перебуваючи в автомобілі, спостерігав за навколишньою обстановкою, забезпечуючи безпеку інших співучасників злочину, ОСОБА_3., ОСОБА_5., і ОСОБА_10. на сходовій площадці першого поверху очікували на ОСОБА_21 Близько 7 години 30 хвилин, коли ОСОБА_21. спустився в ліфті, ОСОБА_5., ОСОБА_3. і ОСОБА_10 напали на нього, і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вимагали передати їм гроші. При цьому ОСОБА_5., ОСОБА_3. і ОСОБА_10. завдавали ОСОБА_21. ніжками від табурета ударів у голову та інші частини тіла, а ОСОБА_5. також погрожував йому вогнепальною зброєю - пістолетом. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 вирвав кишеню з піджака потерпілого, заволодівши грошима у сумі 280 гривень, після чого співучасники зникли з місця вчинення злочину.

Наприкінці квітня 2004 року, ОСОБА_6., ОСОБА_22(засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2004 року) і ОСОБА_5. вступили у злочинну змову щодо спільного вчинення розбійного нападу на ОСОБА_23.

17 квітня 2004 року ОСОБА_22., відвідавши квартиру ОСОБА_23. та представившись будівельником, домовився про зустріч 19 квітня 2004 року о 9 годині під вигаданим приводом - проведення будівельних робіт у її квартирі АДРЕСА_6. В призначений час ОСОБА_22., ОСОБА_5. таОСОБА_6. прийшли в квартиру ОСОБА_23, але, виявивши там знайомих останньої, залишили її житло й пообіцяли прийти через годину.

19 квітня 2004 року близько 10 години, дочекавшись, поки квартиру покинули сторонні особи, ОСОБА_5.,ОСОБА_6. і ОСОБА_22, озброївшись пістолетом та одягнувши на обличчя маски, проникли шляхом обману в квартиру потерпілої і, діючи відповідно до попередньої домовленості, напали на ОСОБА_23. Застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілої,ОСОБА_6., ОСОБА_22 та ОСОБА_5. завдали їй численних ударів руками і ногами в голову та інші частини тіла, після чого зв'язали ОСОБА_23. й вставили їй у рот кляп. Продовжуючи узгоджені злочинні дії та погрожуючи вбити потерпілу пістолетом, який був у ОСОБА_6., вимагали вказати їм місця зберігання грошей та коштовностей. У такий спосіб засуджені заволоділи її грішми, ювелірними виробами та іншим майном загальною вартістю 24220 гривень 16 коп., що є великим розміром, після чого з місця вчинення злочину втекли.

Крім того, 31 липня 2000 року у вечірній час ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою на повторне таємне викрадення чужого майна, проникли на територію бази, розташованої поАДРЕСА_7, та в кабінет директора кінопрокату, звідки таємно викрали сейф з грішми у сумі 6400 гривень, які належали господарю кабінету - ОСОБА_23. Цими злочинними діями засуджених потерпілому було заподіяно значної матеріальної шкоди.

16 вересня 2000 року у нічний час ОСОБА_3 і ОСОБА_4також за попередньою змовою між собою на викрадення чужого майна, зламавши грати вікна будинку АДРЕСА_8 проникли в приміщення ТОВ "Ескейп", діяльність якого пов'язана з ремонтом комп'ютерної техніки, звідки таємно викрали комп'ютерну техніку вартістю 8841 грн., яка належала філії Нікопольського відділення ВАТ "Державний ощадбанк України" та потерпілим ОСОБА_24. й ОСОБА_25 Вказаними злочинними діями вони заподіяли останнім значної матеріальної шкоди.

26 жовтня 2000 року, у період часу з 17-ї до 20-ї години ОСОБА_3 з метою викрадення чужого майна проник у квартиру АДРЕСА_9 звідки повторно таємно викрав чуже майно на суму 3760 грн., яке належало ОСОБА_26., заподіявши останньому значної матеріальної шкоди.

24 жовтня 2000 року у вечірній час ОСОБА_3 і ОСОБА_4, знову діючи за попередньою змовою на викрадення чужого майна, розбили вікно й таємно поникли у приміщення класу комп'ютерних ігор клубу "Ровесник", розташованого в будинку АДРЕСА_10 звідки викрали належне ОСОБА_27 майно, вартість якого становила 4029 гривень, заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди.

12 листопада 2000 року у нічний час ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_15. (справу щодо якого закрито у зв'язку з його смертю), повторно діючи з корисливих мотивів, проникли у приміщення гаража НОМЕР_1кооперативу "Автолюбитель-1", розташованого по вул. Ушинского в м. Нікополі Дніпропетровської області, звідки таємно викрали сто коробок з плитками шоколаду "Корона", "Люкс", "Дитячий", "Чайка" вартістю 8000 гривень, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_28. значної матеріальної шкоди.

4 серпня 2001 року у вечірній час ОСОБА_11. і ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на викрадення чужого майна, зламали двері й проникли у квартиру АДРЕСА_11, звідки таємно викрали належне ОСОБА_29майно вартістю 2530 гривень, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.

6 серпня 2001 року близько 1-ї години, ОСОБА_3., ОСОБА_11., також діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, з тією ж метою зламавши вхідні двері, проникли до квартири АДРЕСА_12, звідки таємно викрали майно ОСОБА_30. вартістю 6130 грн., чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.

1 жовтня 2001 року, близько 23-ої години, ОСОБА_3 разом з невстановленими особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою між собою на вчинення крадіжки, шляхом підбору ключів до вхідних дверей проникли у квартиру АДРЕСА_13 звідки таємно викрали 7400 доларів США та інше належне ОСОБА_31. майно вартістю 39915 гривень, чим заподіяли потерпілій матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

У ніч на 11 листопада 2001 року ОСОБА_11. і ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою на викрадення чужого майна з ОСОБА_4. А., якому було відведено роль спостерігача за навколишньою обстановкою, проникли в приміщення магазину "Сільгосптехніка", розташованого в будинку АДРЕСА_14, звідки таємно викрали належне ТОВ "Сільгосптехніка" майно вартістю 3838 гривень 46 коп.

У середині вересня 2002 року в нічний час ОСОБА_3, діючи з тим же умислом, за попередньою змовою з ОСОБА_11. та ОСОБА_4 проникли до приміщення майстерні ПП "Липов", розташованої в будинку АДРЕСА_15, звідки таємно викрали належне ОСОБА_32. майно вартістю 9400 гривень, чим заподіли потерпілому матеріальну шкоду у великому розмірі.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_33 в інтересах засудженого ОСОБА_3ажає помилковим висновок суду про вчинення вбивства потерпілих ОСОБА_15й ОСОБА_16за попередньою змовою групою осіб з користі, оскільки в показаннях засуджених ОСОБА_3. й ОСОБА_4. та показаннях ОСОБА_11й ОСОБА_12відсутні будь-які відомості, які б про це свідчили. На думку захисника, показання цих осіб містять ряд суперечностей, які неможливо усунути у зв'язку зі смертю ОСОБА_11й ОСОБА_12. На обґрунтування доводів касаційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_3. кваліфікуючих ознак вчинення за попередньою змовою групою осіб вбивства двох осіб з користі, посилається на те, що ОСОБА_3. не брав участі у вбивстві ОСОБА_16, а інші співучасники злочину не брали участі у позбавленні життя ОСОБА_15, якого ОСОБА_3бив самостійно з неприязних стосунків. Як на доказ винуватості ОСОБА_3. у вчиненні цього злочину суд безпідставно послався на показання, які той давав у листопаді 2004 року, оскільки ці показання були отриманні з порушенням його права на захист. Твердить, що у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_3. і крадіжки майна потерпілої ОСОБА_31., а ті показання засудженого та дані, що містяться у протоколах пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_31аудиокасет, на які послався суд, отриманні під час досудового слідства з порушенням вимог закону. З цих підстав просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_3. за ч. 5 ст. 185 КК України скасувати, а його дії з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України перекваліфікувати на ч. 1 ст. 115 КК України та пом'якшити призначене йому покарання;

- засуджений ОСОБА_3 в доповненнях до касаційної скарги свого захисника, які є по суті самостійною касаційною скаргою, також твердить, що ОСОБА_15він вбив з особистих неприязненних стосунків, а суд не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_11позбавив життя ОСОБА_16 без його (ОСОБА_3.) участі. На його думку, висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні за попередньою змовою групою осіб вбивства двох осіб з користі та крадіжки майна потерпілого ОСОБА_31ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих під час досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та внаслідок застосування недозволених методів слідства. Підтримує прохання захисника про перекваліфікацію його дій з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України та скасування вироку в частині його засудження за ч. 5 ст. 185 КК України з пом'якшенням призначеного покарання, посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував його сприяння розкриттю злочинів, позитивні характеристики зі школи та технікуму. Крім того, на його думку, суд, ухвалюючи рішення про обчислення строку відбування покарання з 27 листопада 2004 року безпідставно не взяв до уваги, що фактично його було затримано 17 серпня 2003 року і з цього часу він утримується під вартою;

- захисник ОСОБА_2. посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки порушенням права на захист ОСОБА_3., фальсифікації процесуальних документів у справі, про що свідчить невідповідність дати, зазначеній у протоколі відтворення обстановки і обставин події за епізодом вбивства ОСОБА_15й ОСОБА_16, з датою зафіксованого технічним засобом при здійсненні відеозапису цієї слідчої дії, застосуванню до засуджених недозволених методів слідства, тій обставині, що він щиро покаявся у вчиненні злочинів, за місцем проживання характеризувався позитивно, просить вирок суду щодо ОСОБА_3змінити, пом'якшивши йому покарання;

- засудженийОСОБА_6. в своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї наводить доводи про те, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв; було порушено його право на захист. Посилається на те, що внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства він обмовив себе та ОСОБА_5. Вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, необ'єктивно, а вирок постановлений з обвинувальним ухилом та ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_23 Просить вирок щодо нього скасувати, справу направити на новий судовий розгляд;

- захисник ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_6., крім аналогічних доводів касаційної скарги ОСОБА_6 також посилається на те, що суд, обґрунтувавши свій висновок про доведеність вини ОСОБА_6, безпідставно послався на його показання під час досудового слідства, в яких він обмовив себе внаслідок застосовування недозволених методів слідства. Просить вирок суду щодо ОСОБА_6скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях засудженого складу злочину;

- засуджений ОСОБА_10. стверджує про свою непричетність до вчинення злочинів щодо потерпілих ОСОБА_20й ОСОБА_21, за які його засуджено. Доводить, що докази, якими суд обґрунтував свій висновок про доведеність його вини, сфальсифіковані органами досудового слідства. На його думку, судовий розгляд справи проведено з обвинувальним ухилом, без належної оцінки доказів, які спростовують пред'явлене йому обвинувачення. Зокрема, посилається на те, що поза увагою суду залишилися показання потерпілої ОСОБА_20., дані нею у судовому засіданні 20.10.2005 року, про те, що він не схожий на особу, яка вчинила на неї розбійний напад, що показання цієї потерпілої непослідовні, суперечливі, та з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства проведено пред'явлення їй фотокартки для впізнання. Твердить, що суд безпідставно не взяв до уваги показання в суді ОСОБА_3. й ОСОБА_11про обмову ними на досудовому слідстві ОСОБА_10внаслідок застосування до них незаконних методів слідства. Просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу закрити або направити на нове розслідування чи новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_4 посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин та даних про його особу, а також те, що він під час досудового слідства та судового розгляду справи активно сприяв розкриттю злочинів, стан його здоров'я (наявність невиліковних хронічних захворювань), негативну характеристику вбитого ОСОБА_15, який був лідером ОЗГ, схильним до вчинення насильницьких злочинів, те, що його безпосередніми діями не було заподіяно смерті ОСОБА_15та ОСОБА_16. Вважає призначене судом йому покарання надмірно суворим. Просить вирок суду щодо нього змінити та пом'якшити йому покарання;

- засуджений ОСОБА_9. посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшують покарання, а саме з'явлення із зізнанням, те, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризувався позитивно. Просить пом'якшити йому покарання;

- засуджений ОСОБА_5. у своїй касаційній скарзі та доповненнях до них від 21.07 2008 року, 24.07. 2008 року, 15.12 2008 року і 5.02 2009 року наводить доводи про те, що під час судового розгляду справи було порушено його право на захист тим, що суд не задовольнив його клопотання від 18.10.2007 року про призначення захисником адвоката ОСОБА_34. Висновок суду про доведеність його винуватості ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілих ОСОБА_21, ОСОБА_23, припущеннях та доказах, здобутих незаконним шляхом, без оцінки тих доказів, які виправдовують його. На його думку справа розглянута судом неповно, необ'єктивно й однобічно. Зокрема, посилається на те, що у вироку не зазначено аркушів справи показань свідків ОСОБА_36., ОСОБА_37., ОСОБА_38. й потерпілої ОСОБА_23., на які послався суд. Твердить про порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час досудового слідства, необ'єктивність прокурорської перевірки заяв засуджених про застосування до них незаконних методів слідства. Зокрема, з порушенням, без участі понятих проведено його впізнання потерпілим ОСОБА_21та свідком ОСОБА_38, а саме з підказки співробітників міліції. Вважає, що не може бути доказом дані, отримані у ході ставка віч-на-віч з ОСОБА_22, оскільки на час її проведення, ОСОБА_22був обвинуваченням. У справі відсутні докази про заподіяння потерпілій ОСОБА_23 матеріальної шкоди у розмірі 24220 грн. Крім того, посилається на те, що суд безпідставно не зарахував в строк відбуття покарання 10 днів, тримання його під вартою як підозрюваного. Не в повному обсязі відображено у протоколі судового засідання його виступ у судових дебатах. Відмовлено у задоволенні його клопотання про фіксацію технічними засобами ходу розглядом зауважень на протокол судового засідання. З огляду на це вважає, що і протокол судового засідання від 16.05.2008 і 03.06.2008 року містить неповноту. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6захисників ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які підтримали подані касаційні скарги, думку прокурора Кривов'яза Я.І. про відсутність підстав для їх задоволення і про те, що в порядку ст. 395 КПК України вирок належить змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3., - вчинення зазначених у вироку злочинів раніше судимою особою, те, що він був співвиконавцем умисного вбивства двох осіб за обтяжуючих обставин, учинив п'ять розбійних нападів, у тому числі що потягло тяжкі наслідки, десять крадіжок чужого майна, а щодо засудженого ОСОБА_9., - що він вчинив особливо тяжкий злочин, що потягло настання тяжких наслідків та вказівку суду про вчинення ОСОБА_3. та ОСОБА_9. розбійного нападу на ОСОБА_14. та ОСОБА_15. за попередньою змовою з ОСОБА_15., зазначивши, що цей злочин вчинено ними за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. та захисника ОСОБА_8не підлягають задоволенню, а касаційні скарги захисників ОСОБА_7., ОСОБА_2та засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_9. і ОСОБА_10 належить задовольнити частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості:

- ОСОБА_3. у вчиненні ним за попередньою змовою групою осіб розбійних нападів на потерпілих: ОСОБА_13., ОСОБА_14. і ОСОБА_15.,ОСОБА_17 і ОСОБА_18., за обставин, встановлених судом; у вчиненні ним самостійно таємного викрадення майна з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_26. та за попередньою змовою групою осіб крадіжки комп'ютерної техніки, яка знаходилась у приміщенні ТОВ "Ескейп", майна потерпілих ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29.; а також крадіжок, поєднаних з проникненням у житло потерпілих ОСОБА_30. та ОСОБА_31, у приміщення магазину ТОВ "Сільгосптехніка" та майстерню приватного підприємця ОСОБА_32. із заподіянням потерпілому шкоди у великому розмірі;

- ОСОБА_4 у вчиненні ним за попередньою змовою з ОСОБА_3. та особами, справу щодо яких закрито у зв'язку з їх смертю, крадіжки комп'ютерної техніки, яка знаходилась у приміщенні ТОВ "Ескейп", майна потерпілих ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29.; крадіжок, поєднаних з проникненням у приміщення магазину ТОВ "Сільгосптехніка" та майстерню приватного підприємця ОСОБА_32. із заподіянням потерпілому шкоди у великому розмірі;

- ОСОБА_9. у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_3. та ОСОБА_11., справу щодо якого закрито у зв'язку з його смертю, розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_14. і ОСОБА_15., поєднаного з проникненням у житло;

ґрунтуються на наявних у справі доказах, які суд дослідив всебічно, повно і об'єктивно.

Як видно з матеріалів справи, засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9. як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи повністю визнали, що за обставин, викладених у вироку, вони вчинили зазначені злочини. Такі їх показання узгоджуються між собою та підтверджені сукупністю інших докладно наведених у вироку доказів, яким суд дав належну правову оцінку. У касаційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_9. та ОСОБА_3 не заперечують своєї вини у вчиненні цих злочинів. Отже, доведеність винуватості ОСОБА_3. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 140, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року, ч. 3 і ч.4 ст. 185, ч. 2 і ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 - ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, ч. 3 і ч. 4 ст. 185 КК України, та ОСОБА_9. - ч.3 ст. 142 КК України 1960 року сумніву не викликає і ніким не заперечується.

Обґрунтованим є і висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3. та ОСОБА_4 у вчиненні на початку вересня 2001 року за попередньою змовою з ОСОБА_11і ОСОБА_12, справу щодо яких закрито у зв'язку з їх смертю, умисного вбивства з користі потерпілих ОСОБА_15та ОСОБА_16

Зокрема, на підтвердження цього висновку суд послався на показання самих засуджених та ОСОБА_11і ОСОБА_12, які вони давали під час досудового слідства.

Так, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_12. у явках з повинною повідомили про убивства ОСОБА_15.. й ОСОБА_16., вчинені ними та ОСОБА_11восени 2001 року, про що органам досудового слідства відомо не було. При цьому ОСОБА_12. 19.08.2004 року власноручно виготовив схему, на якій вказав місце захоронення їх трупів (т.2 а.с. 139).

Достовірність цих даних підтверджується наступними доказами.

Зокрема, з даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 20.08.2004 року, убачається, що саме у вказаному ОСОБА_12. місці після розкопки ґрунту на глибину близько одного метра було виявлено й вилучено кістки двох скелетів людини, футболку з численними пошкодженнями щілиновидної форми та два православних хрестика - один з жовтого, а другий з білого металу (т.2 а.с. 128-136).

Останній був впізнаний потерпілою ОСОБА_39. як такий, що належав ОСОБА_16., що стверджується даним протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 9.09.2004 року (т.3 а.с.17).

При проведенні медико-криміналістичних експертиз з ідентифікації особи встановлено комплекс збігів між наданими на експертизу фотокарткам ОСОБА_16. й ОСОБА_15. з виявленими 20.08.2004 року під час огляду місця події двома черепами, з цих підстав експерти дійшли висновку про можливість їх належності ОСОБА_16. та ОСОБА_15. (т.6 а.с. 200-221, т. 7 а.с. 91-111).

З висновків судово-медичних експертиз убачається, що їх смерть настала на початку осені 2001 року. На черепі, який належав ОСОБА_16., виявлено травматичне пошкодження, що виникло від дії зі значною силою предмета з обмеженою контактуючою поверхнею (т. 6 а.с. 78-79, 81-82).

За висновком медико-криміналістичної експертизи виявлені на футболці ОСОБА_16. колото-різані пошкодження заподіяні плоским колючо-ріжучим предметом з шириною поринулої частини не менш ніж 12-18 мм. (т. 7 а.с.71).

Дані висновки експертиз повністю узгоджуються з показаннями, даними ОСОБА_4., ОСОБА_12., ОСОБА_11. під час досудового слідства та у судових засіданнях у жовтні 2005 року, про те, що спочатку ОСОБА_4 металевою битою завдав удар по голові ОСОБА_16., а потім ОСОБА_11. також битою, цеглиною та кухонним ножем завдав йому численних ударів у голову, шию і тулуб, внаслідок чого ОСОБА_16. було вбито.

Наведеними доказами встановлено, що ОСОБА_3., ОСОБА_4 разом з ОСОБА_12. та ОСОБА_11. на початку осені 2001 року вбили ОСОБА_15. й ОСОБА_16., і це не заперечується у касаційних скаргах.

Суд дав належну оцінку показанням ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у судовому засіданні про відсутність у них попереднього зговору на вбивство цих осіб і обґрунтовано визнав такі їх показання неправдивими, пославшись на наступні докази.

На показання ОСОБА_4., дані під час його допитів з участю захисника 22 та 23 серпня 2004 року, з аналізу яких видно, що на початку вересня 2001 року ОСОБА_15. став вимагати від нього повернення боргу у сумі 1000 доларів США, а за умови невиконання цієї вимоги погрожував відібрати його автомобіль і квартиру. З цього приводу він звернувся до ОСОБА_11, який, вислухавши його у присутності ОСОБА_3. та ОСОБА_12, запропонував вбити ОСОБА_15. Оскільки останнього завжди супроводжував його охоронець ОСОБА_16., то було досягнуто спільної домовленості вбити їх обох. Місцем вчинення задуманого вони обрали недобудований будинок їх знайомого, куди завчасно привезли обумовлене знаряддя вбивства - металеву биту (т. 2 а.с. 200-204, 217-220).

Про наявність узгодженого між усіма учасниками плану вчинення вбивства ОСОБА_15. та ОСОБА_16. послідовно давав показання й ОСОБА_3. у присутності свого захисника під час його допитів як підозрюваного (т. 3 а.с. 54-58), обвинуваченого (т.3 а.с. 63-69) та ще й у присутності понятих при відтворенні обстановки і обставин події, де він дав показання та відтворив обставини, за яких відповідно до відведеної йому ролі на вчинення вбивства ОСОБА_15. він, наздогнавши останнього, завдав йому ножем близько 10 ударів в груди та живіт, а потім передав цього ножа ОСОБА_12., який також наніс ним принаймні 5 ударів у грудну клітку ОСОБА_15. У такий спосіб останнього було вбито (т. 3 а.с. 73-81)

Ці показання ОСОБА_4. і ОСОБА_3. узгоджуються між собою та не містять істотних суперечностей, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення.

Твердження касаційних скарг захисників ОСОБА_7. та ОСОБА_2про те, що суд безпідставно послався на зазначені показання ОСОБА_3., які він давав у листопаді 2004 року, оскільки вони, на їх думку, були отримані з порушенням його права на захист, не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3. 11.11.2004 року було ознайомлено з його правом на захист. Під час цієї процесуальної дії він виявив бажання мати захисником адвоката ОСОБА_40., якого і було допущено до участі у справі (т.3 а.с. 51-53, 62). Саме з участю цього захисника і було ОСОБА_3. допитано 11.11.2004 року як підозрюваного, як обвинуваченого та проведено відтворення обстановки й обставин події, що відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України.

Наявній невідповідності дати, зазначеній у протоколі відтворення обстановки і обставин події за епізодом вбивства ОСОБА_15й ОСОБА_16 від 12 листопада 2004 року, з датою, зафіксованою технічним засобом при здійсненні відеозапису цієї слідчої дії, на що звертає увагу захисник ОСОБА_2у своїй касаційній скарзі, суд дав належну оцінку, визнавши це технічною помилкою, що не є підставою визнавати цей доказ недопустимим. Такого висновку суд дійшов, встановивши відповідність даних, які містяться у протоколу цієї слідчої дії, з даними її відеозапису. Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_3. підтвердив, що така слідча дія була проведена з його участю і її дані правильно відображені у відповідному протоколі та відеозапису.

Безпідставними є і твердження касаційної скарги захисника ОСОБА_7., підтримані ОСОБА_3., про необхідність перекваліфікації його дій з п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, з огляду на те, що він не брав безпосередньої участі у вбивстві ОСОБА_16, а інші співучасники злочину не брали участі у позбавленні життя ОСОБА_15, якого ОСОБА_3бив самостійно з неприязних стосунків.

Так, зазначеними показаннями ОСОБА_3. і ОСОБА_4. та іншими наведеними у вироку доказами беззаперечно встановлено, що вони за попередньою змовою групою осіб діяли з єдиним умислом на вчинення умисного вбивства ОСОБА_15й ОСОБА_16. При цьому кожний із співучасників виконав ту частину обсягу тих дій, які вони завчасно спланували і вважали за необхідне виконати для досягнення спільної мети - позбавлення життя двох потерпілих і цього результату ними було досягнуто.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3. і ОСОБА_4. у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства з користі двох осіб.

Їх дії за цими ознаками правильно кваліфіковано судом за п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7. про відсутність доказів винуватості ОСОБА_3. у вчиненні таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_31.

Як убачається з матеріалів справи, протоколу судового засідання, винність ОСОБА_3. у вчиненні ним цього злочину за обставин, зазначених у вироку суду, - доведена. Такий висновок суду належним чином вмотивовано і колегією суддів під сумнів не ставиться.

Так, з протоколу заяви ОСОБА_31від 2.10.2001 року та показань потерпілоїОСОБА_31. убачається, що в ніч на 2 жовтня 2001 року з їх житла було викрадено 7400 доларів США, магнітофон та аудиокасета.

З протоколів явки з повинною ОСОБА_3ід 16 серпня 2003 року, його допиту як підозрюваного від 18 серпня 2003 року, відтворення обстановки і обставин події від 21 серпня 2003 року убачається, що він повністю визнав себе винуватим у вчиненні цього злочину та досить ретельно і в деталях пояснив, а також показав на місці, як він разом зі своїми знайомими вчинив цю крадіжку.

Зазначені показання ОСОБА_3. узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_41., яка була понятою при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю засудженого. За показаннями цього свідка ОСОБА_3. під час цієї слідчої дії охоче розповідав про обставини вчинення ним та його знайомими крадіжки з квартири АДРЕСА_13. При цьому ОСОБА_3. звернув увагу учасників зазначеної слідчої дії на ту обставину, що замінено вхідні двері квартири.

Цю особливість ОСОБА_3. міг знати тільки внаслідок учиненого ним таємного викрадення чужого майна із зазначеної квартири.

Отже, цими та іншими докладно наведеними у вироку доказами підтверджена винуватість ОСОБА_3. у вчиненні за попередньою змовою групою осіб крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, чужого майна вартістю 39915 грн., що на момент вчинення злочину становило особливо великий розмір.

Ці дії ОСОБА_3. правильно кваліфіковані судом за ч.5 ст. 185 КК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3., ОСОБА_10 у вчиненні 1 травня 2002 року за попередньою змовою з ОСОБА_11. розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_20., поєднаного з проникненням у її житло, а також ОСОБА_3., ОСОБА_10., ОСОБА_5. у вчиненні 6 травня 2002 року за попередньою змовою з ОСОБА_11. розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_21 за обставин, установлених судом і зазначених у вироку, підтверджений сукупністю доказів, отриманих у встановленому законом порядку, ретельно досліджених і належно оцінених судом, і є правильним.

Так, потерпіла ОСОБА_20. в судовому засіданні підтвердила, що 1 травня 2002 року, побачивши двох чоловіків з квітами в руках, подумала, що це студенти прийшли привітати її зі святом, а тому впустила їх у свою квартиру. Проте вони стали погрожувати їй пістолетом, вимагаючи долари, а потім зайшов і третій. Коли вона сказала, що грошей не має, її стали душити зашморгом. Потім нападники, обшукавши квартиру, знайшли 300 грн., 500 рублів РФ та належні їй ювелірні вироби, зв'язали її, а самі зникли. Вказала на ОСОБА_3. і ОСОБА_10., пояснивши, що вони схожі на осіб, які вчинили на неї розбійний напад.

ОСОБА_3. не заперечує доведеність його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.

Він ще до порушення кримінальної справи за даним фактом, про який взагалі не було відомо правоохоронним органам, у явці з повинною докладно повідомив про обставини вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_12. та ОСОБА_11. розбійного нападу на "професорку" (ОСОБА_20.), вважаючи, що вона дома зберігає близько 30 тис. доларів США.

Зазначені ОСОБА_3. дані повністю узгоджуються з показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_11. та ОСОБА_10., яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, ОСОБА_11. під час його допитів як обвинуваченого 23.09.2004 року та 11.02.2005 року, а також при відтворенні обстановки і обставин події 15.10.2004 року підтвердив, що розбійний напад на ОСОБА_20. він учинив саме з ОСОБА_3. та ОСОБА_12.(т.5 а.с. 168-171, т.8 а.с. 3, 170-171).

ОСОБА_12, будучи допитаним як обвинувачений 26.10.2004 року, також стверджував, що він разом з ОСОБА_3. та ОСОБА_11. вчинили розбійний напад на "професорку" за обставин, зазначених у вироку (т.8 а.с. 9).

Як убачається з протоколу пред'явлення фотокарток для впізнання від 8.02.2005 року, потерпіла ОСОБА_20. впізнала ОСОБА_10як особу, що брала участь у вчиненому на неї розбійного нападу (т.8 а.с. 61-62).

Твердження касаційної скарги ОСОБА_10про те, що зазначену слідчу дію проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що поза увагою суду залишилися показання потерпілої ОСОБА_20., дані нею у судовому засіданні 20.10.2005 року про те, що він не схожий на особу, яка вчинила на неї розбійний напад, є безпідставними.

З протоколу судового засідання за 2005 рік убачається, що під час допиту ОСОБА_20. 20 жовтня вона дала показання, що ОСОБА_12 схожий на особу, яка брала участь у розбійному нападі на неї (т. 15 а.с. 86).

При дослідженні у судовому засіданні 13 листопада 2007 року даних, які містяться у протоколі пред'явлення фотокарток для впізнання від 8.02.2005 року, потерпіла підтвердила, що таку слідчу дії з її участю було проведено і вона впізнала особу, яка вчинила на неї розбійний напад - ОСОБА_10., що правильно відображено у зазначеному протоколі і на цьому вона наполягала (т.29 а.с. 132)

Про правильність відображення даних у протоколі пред'явлення фотокарток для впізнання від 8.02.2005 року підтвердила і свідок ОСОБА_42., яка була понятою при проведенні зазначеної слідчої дії.

Таким чином, аналіз наведених у вироку доказів щодо доведеності вини ОСОБА_10і ОСОБА_3. у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_20. свідчить, що суд мав підстави визнати їх достовірними і покласти в основу свого рішення.

Належним чином мотивовано і висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10., ОСОБА_3., ОСОБА_5. у вчиненні ними за попередньою змовою з ОСОБА_11. розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_21

Факт вчинення цього злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_21, який пояснив, що 6 травня 2002 року у під'їзді його будинку на нього напали троє раніше невідомих йому осіб. Вони, погрожуючи пістолетом та завдаючи ударів ніжками від табурета у голову, вимагали гроші. Один з них вирвав кишеню з його піджака, де знаходилися 280 грн.

Показання потерпілого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_43., даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 6 травня 2002 року, відповідно до яких у зазначеному під'їзді виявлено сліди крові, а згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_21 виявлено 5 забійних ран голови, які могли бути заподіяні ніжками від табурета. Ці тілесні ушкодження є легкими, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.

У судовому засіданні ОСОБА_3изнав, що за обставин, вказаних потерпілим саме він заволодів його грошима.

Відповідно ж з даними, які містяться у його явці з повинною, цей злочин було вчинено ним за попередньою змовою з ОСОБА_12., ОСОБА_5 та ОСОБА_11. При цьому він вказував на те, що вони, довідавшись про місце роботи потерпілого у пункті обміну валют, вирішили напасти на нього і заволодіти його грошима. Для реалізації цього умислу вони протягом тижня слідкували за ним. В день вчинення злочину, озброївшись ніжками від табурета і пістолетом, приїхали до місця проживання потерпілого, де, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_11. залишився в автомобілі спостерігати за навколишньою обстановкою, а він, ОСОБА_12 та ОСОБА_5. у під'їзді будинку вчинили на ОСОБА_21 розбійний напад (т. 3 а.с. 168).

Вказані ОСОБА_3. обставини вчинення цього злочину повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_11., які він дав 21.09.2004 року під час його допиту як обвинуваченого та підтвердив 15.10.2004 року при проведенні відтворення обстановки і обставин події. При цьому ОСОБА_11. дав докладні показання про обставини підготовки до вчинення цього злочину. Зазначив конкретну роль і дії ОСОБА_5., ОСОБА_10., ОСОБА_3. та особисто свої у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_21 (т. 5 а.с. 156-165, т. 8 а.с. 3).

Ці показання повністю узгоджуються з даними, що містяться у протоколі пред'явлення осіб для впізнання від 26.08.2004 року, згідно з якими ОСОБА_21. впізнав ОСОБА_5. як одного із співучасників вчиненого на нього розбійного нападу. (т. 3 а.с. 188).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5., що ця слідча дія була проведена з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, які полягали в тому, що потерпілий впізнав його з підказки співробітників міліції, не заслуговують на увагу.

Як убачається з показань ОСОБА_21 у судовому засіданні, він впевнено впізнав ОСОБА_5. серед інших осіб, які були йому пред'явлені для впізнання. Працівники міліції його ні про що не просили і нічого не підказували. Він наполягав на тому, що саме ОСОБА_5. разом з іншими особами вчинив на нього розбійний напад (т. 29 а.с. 155-156).

Крім цього, звертає на себе увагу і та обставина, що по епізодам розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_20. та ОСОБА_21 кримінальні справи були порушені тільки після явки з повинною ОСОБА_3. та пояснень ОСОБА_11. Тобто обставини вчинення цих злочинів стали відомі органам міліції під час дізнання від ОСОБА_3. та ОСОБА_11., що виключало можливість працівників міліції примушувати їх до дачі будь-яких показань. Саме при перевірці вказаних пояснень були встановлені потерпілі, пояснення яких повністю співпали як з їх показаннями та показаннями ОСОБА_10на досудовому слідстві, в яких вони визнавали свою вину, так і з іншими доказами.

Ніяких даних, які б свідчили про обмову ОСОБА_10чи ОСОБА_5. з боку потерпілих, в матеріалах справи немає, не вказують на такі дані і самі засуджені.

Безпідставними є і твердження касаційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_10., що суд не взяв до уваги показання в суді ОСОБА_3. й ОСОБА_11про те, що вони обмовили їх внаслідок застосування незаконних методів слідства. Це твердження було ретельно перевірено судом і з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнано недостовірним, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи і спростовано показаннями свідків, які в якості понятих брали участь у проведенні численних слідчих дій з обвинуваченими, даними відеозапису багатьох з них, показаннями допитаних як свідків працівників міліції, на яких посилалися засуджені, в тому числі і під час ставок віч-на-віч між засудженими та вказаними ними працівниками міліції. Крім того, ці твердження спростовано даними перевірок, проведених прокуратурою як за ініціативою органу досудового слідства, так і на вимогу суду, за результатами яких в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що показання ОСОБА_3., ОСОБА_12., ОСОБА_11. на всіх стадіях досудового і судового слідства були предметом об'єктивної перевірки і ретельного дослідження, з'ясовано всі причини зміни ними показань, їм дано належну оцінку в сукупності з іншими даними, що містяться в справі.

З огляду на наведене, ставити під сумнів ті показання ОСОБА_3., ОСОБА_12., ОСОБА_11., які визнані судом достовірними і покладені в основу вироку, чи визнавати вирок необґрунтованим, а суд-упередженим, як зазначається в скаргах ОСОБА_10і ОСОБА_5., колегія суддів не знаходить підстав.

Отже, належним чином оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_10і ОСОБА_3. у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_11. розбійного нападу на ОСОБА_20., поєднаного з проникненням у житло, а також ОСОБА_10., ОСОБА_5. і ОСОБА_3. у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_11. розбійного нападу на ОСОБА_21, та правильно кваліфікував дії ОСОБА_10і ОСОБА_3. за ч.2 і ч.3 ст. 187 КК України, а дії ОСОБА_5. - за ч. 2 ст. 187 КК України.

Суд ретельно перевірив у судовому засіданні і доводи засуджених ОСОБА_5.,ОСОБА_6., що викладені в їх касаційних скаргах та скарзі захисника ОСОБА_8., про їх непричетність до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_23., а докази, на яких ґрунтується це обвинувачення ОСОБА_5.,ОСОБА_6., здобуті з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_24. убачається, що 17 квітня 2004 року у її квартиру прийшов ОСОБА_22. (засуджений за вчинення цього злочину вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2004 року), який, представившись їй будівельником, поцікавився обсягом будівельних робіт, які вона хоче замовити, оглянув квартиру і пообіцяв прийти 19 квітня. Цього дня, близько 9-ї години в її квартирі знаходилися подружжя ОСОБА_38, і в цей час прийшов ОСОБА_22., а згодом ОСОБА_5. та ОСОБА_6 Вони поводили себе як будівельники і, заславшись на те, що їм необхідно здати попередній об'єкт, залишили квартиру. Як тільки ОСОБА_37 пішли від неї, засуджені повернулися. Після цього зі значною силою їй було завдано удар по голові, від чого вона втратила свідомість. Коли вона отямилася, нападники були уже в масках і стали душити її, завдавати руками й ногами ударів та, погрожуючи пістолетом, вимагали, щоб вона не кричала, а видала їм гроші й коштовності. Вони обшукали все її житло. У такий спосіб засуджені заволоділи її грішми, банківськими картами, ювелірними виробами та іншим майном вартістю 24220 гривень. Після чого її зв'язали, а самі втекли. Згодом працівники міліції повернули все її майно.

Вказані потерпілою обставини проникнення у її квартиру під виглядом будівельників осіб, які вчинили на неї розбійний напад, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_45

З даних протоколу огляду місця події від 19.04.2004 року убачається наявність у квартирі ОСОБА_23. обстановки, характерної для пошуку майна сторонніми особами (т. а.с. 28-32).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_23. виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли бути заподіяні 19.04.2004 року в короткий проміжок часу щонайменш 15-16-ма ударами руками та ногами в ріні частини тіла.

За показаннями працівників відділу державної служби охорони- свідків ОСОБА_46, ОСОБА_47. вони, отримавши інформацію про знаходження підозрюваних у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_23. біля відділення "Приваттбанку", приїхали туди. Помітивши працівників міліції, двоє чоловіків стали тікати. Вони наздогнали їх і затримали. У райвідділі міліції було установлено, що затриманими є ОСОБА_5. та ОСОБА_22. Перед затриманням ОСОБА_5. викинув пневматичний пістолет та банківську пластикову картку, що були при ньому.

Матеріалами справи встановлено, що ці речі належали потерпілій, і це не заперечується у касаційних скаргах.

Згідно з висновком дактилоскопічної експертизи виявлені на зазначеній банківській пластиковій картці "Приватбанку" сліди пальців рук належать ОСОБА_5 (т. 6 а.с.53-57).

З даних, які містять у протоколі пред'явлення осіб для впізнання від 21 квітня 2004 року, убачається, що свідок ОСОБА_45. впізнала ОСОБА_5. та пояснила, що бачила його 19 квітня 2004 року близько 9-ї години 30-ти хвилин у квартирі ОСОБА_23., куди він та ще двоє осіб прийшли під виглядом будівельників.

Достовірність цих даних ОСОБА_45. підтвердила у ході ставки віч-на-віч з ОСОБА_5 21.042004 року та у судовому засіданні, спростувавши твердження засудженого про те, що перед проведенням впізнання працівники міліції показали його ОСОБА_38, на що ОСОБА_5. посилається і у своїй касаційній скарзі.

Також ОСОБА_45. впізнала і ОСОБА_45., що останній підтвердив у суді.

З показань ОСОБА_45. під час досудового слідства, належно перевірених та оцінених судом, убачається, що розбійний напад на ОСОБА_23. він учинив за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Такі показання ОСОБА_22. дав 20 листопада 2004 року і підтвердив їх під час проведення ставок віч-на-віч з ОСОБА_5 та ОСОБА_6., докладно пояснивши обставини вчинення ними цього злочину (т. 5 а.с. 74-78, т. 57-60).

Про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_23. саме ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_22. твердив і ОСОБА_6 під час його допиту 8.12.2004 року як обвинуваченого, при проведенні ставок віч-на-віч з ОСОБА_23. (т. 5 а.с. 39-41), ОСОБА_22. (т. 5 а.с. 57-60) та ОСОБА_5(т. 5 а.с. 79-82).

Щодо правдивості цих його показань ОСОБА_6 зазначав і 17 грудня 2004 року в ході його допиту як обвинуваченого (т. 5 а.с. 68-69).

Висловлені у касаційних скаргахОСОБА_6. та його захисника ОСОБА_8доводи про те, що суд безпідставно послався на зазначені показання засудженого, оскільки вони, за твердженнями касаційних скарг, здобуті внаслідок застосування недозволених методів слідства та з порушенням його права на захист, спростовуються наступним.

Як убачається з матеріалів справи, перед допитомОСОБА_6. як обвинувачено 8.12.2004року і 17.12.2004 року та проведенні у ці дні між ним і ОСОБА_23., ОСОБА_22., ОСОБА_5 ставок віч-на-віч йому було роз'яснено право на захист, але він відмовився від участі захисника у цих слідчих діях (т.5 а.с. 38, 56).

Отже зазначені слідчі дії проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

З вище викладених в ухвалі підстав колегія суддів вважає правильним і висновок суду про недостовірність тверджень засуджених про застосування до них недозволених методів слідства, внаслідок чого, як зазначено у касаційних скаргах, ОСОБА_6 обмовив себе та ОСОБА_5. у вчиненні цього злочину.

Про правильність такого висновку суду також свідчить і та обставина, що під час судового розгляду справи у 2005 році, тобто в умовах, які виключали застосування недозволених методів, ОСОБА_6 визнав себе винуватим у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_23. (т. 15 а.с.34- 35).

Всупереч доводам касаційної скарги ОСОБА_5., суд дав належну оцінку показанням у судовому засіданні ОСОБА_45. про те, що цей злочин він учинив не з ОСОБА_6. і ОСОБА_5., а з іншими особами, обґрунтовано визнавши їх такими, що суперечать зібраним у справі доказам.

Не заслуговують на увагу і твердження касаційної скарги ОСОБА_5. про те, що дані, отримані у ході ставки віч-на-віч з ОСОБА_22. є недопустимим доказом, оскільки помилкове зазначення ОСОБА_45. у протоколі цієї слідчої дії як свідка, не вплинуло на правильність даних, встановлених під час її проведення, а тому суд обґрунтовано послався на них як на один із сукупності доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_5. таОСОБА_6. у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_23.

Не ставить під сумнів правильність такого висновку суду та обставина, що 20.04.2004 року при пред'явленні ОСОБА_5. разом з іншими особами - ОСОБА_48. та ОСОБА_49 для впізнання потерпілій ОСОБА_23. вона не впізнала ОСОБА_5., з огляду на наступне.

Як убачається з протоколу цієї слідчої дії, потерпіла пояснила, що вона не може з впевненістю кого-небудь впізнати і вказала на ОСОБА_48 як на такого, що схожий на одного із трьох осіб, які вчинили на неї розбійний напад (т. 4 а.с. 59).

З показаньОСОБА_48 убачається, що перед проведенням цієї слідчої дії, за ініціативою ОСОБА_5. та з дозволу слідчого, він одягнув на себе куртку ОСОБА_5., а потім в кабінет було запрошено потерпілу. Вона вагалася, стала уважно роздивлятися куртку ОСОБА_5., у яку він був вдягнений. Тільки після цього вказала на нього (т.5 а.с. 48).

Що саме з цієї причини потерпіла вказала наОСОБА_48 твердила ОСОБА_23. як під досудового слідства, так і у судовому засіданні (т. 5 а.с. 37).

Отже доводи касаційної скарги ОСОБА_5. про непослідовність показань ОСОБА_23., є безпідставними.

Зазначені обставини проведення впізнання також спростовують доводи його касаційної скарги про те, що перед проведенням таких слідчих дій працівники міліції показували його свідку, чи про упередженість органів досудового слідства.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги ОСОБА_5. про відсутність доказів щодо заподіяння потерпілій ОСОБА_23. шкоди у великому розмірі. Так, потерпіла вказала конкретну вартість та перелік майна, яким засуджені заволоділи шляхом розбою. Загальна вартість цього майна складала 24220 грн.16 коп., що у 393 рази перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Майно їй повернуто, цивільного позову вона не заявляла, підстав у потерпілої для обмови засуджених не встановлено. Отже відсутні підстави для сумніву щодо зазначеної нею вартості майна.

Твердження ОСОБА_5. про те, що по справі порушено його право на захист тим, що суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення йому захисником адвоката ОСОБА_34, не заслуговують на увагу, оскільки під час судового розгляду справи він такого клопотання не заявляв. Це стверджується його ж показаннями у судовому засіданні 16 травня 2008 року під час розгляду зауважень на протокол судового засідання, у ході якого ОСОБА_5. пояснив, що він не заявляв клопотання про призначення йому захисника (т.30 а.с. 206).

Відповідно до даних, що містяться у протоколі судового засідання, усі клопотання, заявлені ОСОБА_5, його зауваження на протокол судового засідання, вирішені у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5. про порушення вимог кримінально-процесуального закону тим, що суд не зазначив у вироку аркуші справи, на яких містяться показання свідків ОСОБА_36., ОСОБА_37., ОСОБА_38. й потерпілої ОСОБА_23., дані ними у судовому засіданні, і на які послався суд, а також те, що суд відмовив у задоволенні його клопотання про фіксацію технічними засобами ходу розгляду зауважень на протокол судового засідання.

Таким чином, у справі немає будь-яких даних, які б свідчили про істотне порушення органами досудового слідства норм процесуального закону і були б підставою для скасування вироку, а також даних, що суд, в свою чергу, не звернув на це увагу і, не усунувши їх, прийняв неправосудне рішення щодо ОСОБА_5. іОСОБА_6., про що наголошується у їхніх та захисника ОСОБА_8. касаційних скаргах.

Враховуючи все викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що, правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, які зазначені у скаргах, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6ОСОБА_9., ОСОБА_10 у вчиненні ними при зазначених у вироку обставин злочинів, за які їх засуджено.

Дії кожного з цих засуджених за вказаними у вироку статтями кримінального закону кваліфіковані правильно.

Проте, за епізодом учинення ОСОБА_3. за попереднім зговором групою осіб розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13., поєднаного з проникненням у житло, суд помилково послався на наявність в його діях і кваліфікуючої ознаки ч.3 ст. 142 КК України 1960 року - застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, оскільки цей злочин було вчинено не з застосуванням, а з погрозою застосування такого насильства. Тому ця кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Покарання засудженим ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6., призначене судом, справедливе і відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи, а тому підстави для його пом'якшення, як про це зазначається в касаційній скарзі ОСОБА_4., - відсутні.

Разом з тим, обґрунтовуючи рішення про призначенняОСОБА_3. покарання у виді довічного позбавлення волі, суд безпідставно врахував обставинами, які обтяжують покарання, - вчинення ним зазначених у вироку злочинів як раніше судимою особою, те, що він був співвиконавцем умисного вбивства двох осіб за обтяжуючих обставин, учинив п'ять розбійних нападів, у тому числі таких, що потягли тяжкі наслідки, десять крадіжок чужого майна.

При цьому суд не врахував, що останній із злочинів, за які засуджено ОСОБА_3. він учинив у вересні 2002 року, тобто до його засудження вироком Тернівського районного суду м. Кривий Ріг від 26 серпня 2004 року. Тому відсутні підстави вважати, що він учинив злочини як раніше судима особа.

Ті обставини, що він був співвиконавцем умисного вбивства двох осіб за обтяжуючих обставин, є ознаками злочину, передбаченого п.п. 1,6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а вчинення ним п'яти розбійних нападів та десяти крадіжок чужого майна, тобто повторність, також є ознакою, що впливає на кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року та ч. 2 ст. 187 КК України, за якими його засуджено.

Відповідно ж до вимог ч.4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Визнаючи як обтяжуючу ОСОБА_3. та ОСОБА_9. покарання обставину - тяжкі наслідки, завдані потерпілимОСОБА_14 та ОСОБА_15. при вчиненні на них розбійного нападу, суд не звернув уваги на те, що в заподіянні смерті цим потерпілим ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_9 не обвинувачувалися. Як визнав доведеним суд, вбивство зазначених потерпілих учинив ОСОБА_11., вийшовши за межі узгодженого між співучасниками плану нападу, поранивши при цьому й ОСОБА_9.

Не могла бути врахована судом обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_9.,- вчинення ним особливо тяжкого злочину, оскільки такої обставини не зазначено у частині першій ст. 67 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначені обставини підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку, що є підставою для пом'якшення покаранняОСОБА_3. та ОСОБА_9., який до того ж першим повідомив правоохоронним органам про обставини вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_14. та ОСОБА_15., активно сприяв у розкритті цього злочину, щиро покаявся, тобто для часткового задоволення касаційних скарг цих засуджених та захисників ОСОБА_7. і ОСОБА_2

З урахуванням тих обставин, щоОСОБА_12. вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризувався позитивно, страждав рядом захворювань, колегія суддів вважає надмірно суворим призначене йому покарання за ч. 3 ст. 187 КК України, а тому його слід пом'якшити.

Помилковим є рішення суду про обчислення строку відбування призначеногоОСОБА_3. покарання з 27. листопада 2004 року, оскільки із матеріалів справи про обвинувачення його у крадіжці належного ОСОБА_31. майна убачається, що його було взято під варту 6 вересня 2003 року і з цього часу він перебував під вартою (т. 27 а.с. 114, 118, 120). За вчинення цього злочину ОСОБА_3. засуджено даним вироком.

Отже, початок строку відбування покарання ОСОБА_3. належить рахувати з 6 вересня 2003 року.

Вимога ОСОБА_5. про зарахування йому в строк відбування покарання 10-ти діб перебування під вартою (т. 4 а.с. 177) підлягає вирішенню судом, який постановив вирок, у порядку, передбаченому ст.ст. 409- 411 КПК України, оскільки у справі відсутні достатні дані для прийняття такого рішення касаційним судом.

Крім того, у мотивувальній частині вироку помилково зазначено про вчинення ОСОБА_3. та ОСОБА_9. розбійного нападу на ОСОБА_14. та ОСОБА_15. за попередньою змовою з ОСОБА_15, оскільки матеріали щодо неї виділено в окреме провадження.

Тому ця вказівка суду підлягає виключенню з вироку.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційні скарги засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. та захисника ОСОБА_8залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6- без зміни.

Касаційні скарги захисників ОСОБА_7., ОСОБА_2та засуджених ОСОБА_3., ОСОБА_9. і ОСОБА_10 задовольнити частково.

Цей же вирок щодо ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку: за епізодом учинення ОСОБА_3. розбійного нападу на ОСОБА_13. кваліфікуючу ознаку цього злочину - застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу; посилання суду на обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3., - вчинення зазначених у вироку злочинів раніше судимою особою, те, що він був співвиконавцем умисного вбивства двох осіб за обтяжуючих обставин, учинив п'ять розбійних нападів, у тому числі що потягло тяжкі наслідки, десять крадіжок чужого майна, а щодо засудженого ОСОБА_9. - що він вчинив особливо тяжкий злочин, що потягло настання тяжких наслідків.

Замінити призначенеОСОБА_3. за п. п. 1, 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити йому за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 142 КК України (1960 року), ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.5 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 187 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3. рахувати з 06 вересня 2003 року.

Пом'якшити призначене ОСОБА_9за ч.3 ст. 142 КК України (1960 року) покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч.4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_9. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Зарахувати в строк цього покарання відбуте ОСОБА_9. покарання за вироком Нікопольського міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року - 4 роки позбавлення волі та остаточно визначити йому для відбуття покарання - 4 роки розбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Початок строку відбування покарання ОСОБА_9. рахувати з 31 травня 2006 року.

головуючого-судді	Синявського О.Г.,
суддів	Глоса Л.Ф. і Косарєва В.І.,
за участю прокурора	Кривов ' яза Я.І.,
захисника засуджених	ОСОБА_1. та ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6