Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 липня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця м. Гайсин Вінницької області, мешканця м. Вінниці, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень - моральної шкоди.

Вироком апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2008 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання скасовано та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за таких обставин.

6 вересня 2002 року приблизно о 20-й годині ОСОБА_1, перебуваючи в кафе "Золотий ключик", розташованому в будинку № 76 по вулиці 1 Травня міста Вінниці, підсів за столик до раніше знайомого ОСОБА_6, який разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпивали спиртні напої.

Надалі, під час розмови, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникла суперечка і для з'ясування між собою стосунків вони вийшли з приміщення кафе, де, за рогом ресторану "Першотравневий" ОСОБА_1 з метою умисного вбивства, використовуючи неспроможність ОСОБА_4 чинити опір, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння, вдарив його три рази головою об стіну будівлі, внаслідок чого потерпілий впав на землю.

ОСОБА_1 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця завдав потерпілому ОСОБА_4 численні удари ногами в область життєво-важливих органів - голови та тулуба, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий через короткий проміжок часу помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону.

Зокрема, засуджений зазначає, що він захищався від протиправного посягання на нього потерпілого, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Твердить ОСОБА_1 і про те, що суд не дав у вироку належної оцінки показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і зовсім не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5

У скарзі ОСОБА_1 йдеться і про те, що вирок апеляційного суду щодо нього не підписано колегією суддів, а призначене покарання є надмірно суворим.

Просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Захисник ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 злочину, за який його засуджено.

На думку захисника, судом безпідставно проігноровані показання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що саме ОСОБА_4 спровокував конфлікт, крім того, потерпілий був із ножем. Наявність у ОСОБА_4 ножа, як твердить захисник, підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_13 та даними висновку судово-медичної експертизи.

У касаційній скарзі захисника йдеться і про те, що смерть потерпілого настала від несвоєчасно наданої йому медичної допомоги, що також свідчить про відсутність події злочину.

Також захисник вказує, що ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу, що за умови проведення кваліфікованої експертизи, може свідчити про його неосудність.

Крім того, на думку захисника, суд неправильно розв'язав цивільний позов.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - закрити на підставі ст. 36 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого та його захисника, які підтримали свої касаційні скарги; пояснення потерпілої, яка просила залишити касаційні скарги без задоволення; думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судове рішення щодо засудженого - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, сам засуджений не заперечував того, що бив ОСОБА_4, хоча й стверджував, що захищався від протиправних дій потерпілого.

Свідок ОСОБА_6 зазначав, що в кафе ОСОБА_4 безпричинно ображав ОСОБА_1 і пропонував йому вийти для розмови., на що той погодився. Через деякий час офіціантка повідомила, що ОСОБА_4 лежить надворі в калюжі крові. Він (ОСОБА_6) та ОСОБА_5 вибігли з кафе і побачили потерпілого, що лежав на землі, а навколо його голови була кров. ОСОБА_1 поруч не було.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_5

За показаннями свідка ОСОБА_7 ОСОБА_1, вийшовши з ОСОБА_4 із кафе, потягнув його у бік ресторану, тричі вдарив головою об стіну, а коли потерпілий упав, почав його бити ногами по голові та тулубу. На її зауваження щодо побиття ОСОБА_1 не відповів та пішов у напрямку ринку.

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 було заподіяно відкриту черепно-мозкову травму, перелом кісток основи черепа, крововиливи під оболонку та речовину правої скроневої долі головного мозку, закриту тупу травму грудей та живота з переломами 7-10 ребер справа, розрив брижі тонкого кишечника з кровотечею в черевну порожнину, а також садна на лобі справа, зліва, обличчі зліва, верхній та нижній губі, зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині, правому ліктьовому та правому колінному суглобах, синці кругом очей правій вушній раковині, животі справа.

Смерть ОСОБА_4 настала від поєднаної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа та крововиливу під оболонку та речовину правої скроневої долі головного мозку, закритої тупої травми живота, розриву брижі тонкого кишечника, кровотечі в черевну порожнину, яка ускладнилась набряком головного мозку.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 діяв у межах необхідної оборони, захищаючись від протиправних дій ОСОБА_4, спростовуються наведеними у вироку доказами. Судом правильно встановлено, що будь-якого суспільно-небезпечного посягання, яке могло б бути підставою виникнення права на необхідну оборону, ОСОБА_4 вчинено не було. Версія ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 нападав на нього з ножем, була предметом ретельного дослідження суду і не знайшла свого підтвердження.

Показанням допитаних у судовому засіданні свідків суд дав оцінку в сукупності з іншими доказами в справі, а тому посилання засудженого та його захисника у касаційних скаргах на те, що суд неналежно дослідив фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Смерть потерпілого, як правильно встановив суд, настала саме від умисних дій ОСОБА_1, направлених на позбавлення потерпілого життя, а тому доводи касаційної скарги захисника про необхідність закриття справи у зв'язку з відсутністю події злочину не ґрунтуються на законі.

За висновком проведеної в справі судово-психолого-психіатричної експертизи в період вчинення злочину ОСОБА_1 на будь-яке душевне захворювання не страждав, повністю усвідомлював свої дії і міг керувати ними. Тому доводи касаційної скарги захисника про можливий психічний розлад його підзахисного є необґрунтованими.

Рішення про відшкодування заподіяної злочином шкоди постановлене на підставі наявних у справі доказів з урахуванням моральних страждань ОСОБА_3, яких вона зазнала у зв'язку зі смертю свого сина - ОСОБА_4, а тому посилання захисника на неправильне розв'язання судом цивільного позову колегія судів також вважає необґрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, вирок апеляційного суду підписаний усіма суддями, які брали участь у розгляді справи, тому доводи касаційної скарги засудженого про порушення судом вимог ст. 339 КПК України є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, даних про особу винного та конкретних обставин справи, апеляційний суд призначив покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, тому вважати це покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, підстав немає.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.