Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2008 року.

Вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Наливайкове Великомихайлівського району

Одеської області, громадянина України,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 135 КК України на 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

Уродженця і жителя с. Байтали Ананьївського району

Одеської області, громадянина України,

такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 135 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Постановлено стягнути на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1 на користь СВК "Лан" - 3 600 грн.; солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь СВК "Лан" - 1 800 грн.; з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 - 850 грн.

Цим же вироком засуджені також ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вирок щодо яких не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 липня 2008 року цей вирок частково змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання на те, що 3 березня 2004 року ОСОБА_2 викрав з домоволодіння потерпілого ОСОБА_4 двоє металевих дверей, вартістю 300 і 150 грн. відповідно, а також те, що позов потерпілого підлягає задоволенню у повному обсязі. Резолютивну частину вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 викладено в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 400 грн."

У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, у період з листопада 2003 року по 18 березня 2004 року ОСОБА_1 з метою крадіжки чужого майна, з траси водопроводу, що належав СПК "Лан", розташованого у с. Байтали Ананьївського району Одеської області, демонтував і таємно викрав 20 штук чавунних труб довжиною 3 м кожна, вартістю 180 грн., спричинивши СПК "Лан" матеріальну шкоду на суму 3 600 грн.

У період з січня 2004 року по 18 березня 2004 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_6, справу щодо якої закрито у зв'язку із її смертю, за попередньою змовою між собою, з метою крадіжки чужого майна, з траси водопроводу, що належав СПК "Лан", розташованого у с. Байтали Ананьївського району Одеської області, демонтував і таємно викрав 10 штук чавунних труб довжиною 3 м кожна, вартістю 180 грн., спричинивши СПК "Лан" матеріальну шкоду на суму 1 800 грн.

3 березня 2004 року ОСОБА_2, з метою крадіжки чужого майна, проник на територію дачної ділянки ОСОБА_4, розташованого у с. Селиванівка Ананьївського району Одеської області, та з господарських будівель таємно викрав двостулкові металеві двері, вартістю 400 грн.

23 січня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, порушивши недоторканність житла, з метою крадіжки чужого майна, проникли у будинок ОСОБА_7, розташований у с. Байтали Ананьївського району Одеської області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 168 грн. 71 коп.. За дрібну крадіжку чужого майна ОСОБА_2 і ОСОБА_5 були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі 51 грн. кожен.

Крім того, 15 жовтня 2007 року у період часу з 1 години 30 хвилин до 3 години 30 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вулиці у с. Байтали Ананьївського району Одеської області, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, завдали ОСОБА_8 множинність ударів кулаками і ногами у різні частини тіла і голови, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких остання 16 жовтня 2007 року померла у лікарні.

Того ж дня у той же період часу, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вулиці у с. Байтали Ананьївського району Одеської області, з метою насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з ОСОБА_8, застосовуючи до неї фізичне насильство, що виразилося у її побитті, використовуючи її безпорадний стан, вчинили з нею насильницький статевий акт неприродним способом.

Після вчинення з потерпілою вищезазначених дій, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, маючи реальну можливість надати їй допомогу, залишили її на землі біля присадибної ділянки ОСОБА_9 в завідомо безпорадному, небезпечному для життя стані, позбавлену можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок спричинених їй тілесних ушкоджень, та з місця злочину втекли.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 153, частинами 1, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, порушує питання про зміну постановлених щодо них судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 135 КК України є зайвою та помилковою, оскільки дії засуджених охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України і додаткової кваліфікації за іншими законами про злочини проти особи не потребують. У касаційному поданні зазначається, що засуджені, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, він яких настала її смерть, не зобов'язані були піклуватися про неї та надавати їй допомогу, а тому не можуть нести відповідальність за залишення в небезпеці, у тому числі і за ч. 3 ст. 135 КК України, оскільки у даному випадку відсутній причинний зв'язок між залишенням в небезпеці і тяжкими наслідками, що настали.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 135 КК України завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Особливо кваліфікований вид цього злочину, передбачений ч. 3 ст. 135 КК України полягає у тому, що цими діями спричиняється смерть або інші тяжкі наслідки.

Із наведеного у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що 15 жовтня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, почали бити потерпілу ОСОБА_8, завдаючи їй чисельні удари кулаками і ногами у різні частини тіла й голови, після чого, застосовуючи насильство, вчинили з нею насильницький статевий акт неприродним способом та з місця вчинення злочину зникли. Унаслідок зазначених дій засуджених потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких вона померла у лікарні 16 жовтня 2007 року.

Враховуючи, що між зазначеними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та настанням наслідків - смерті потерпілої встановлений прямий причинний зв'язок, колегія суддів вважає, що їх дії у цій частині охоплюються складом умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і додаткової кваліфікації за законами, які передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, у тому числі й за ч. 3 ст. 135 КК України, не потребують.

Виходячи з наведеного, кваліфікація дій засуджених за ч. 3 ст. 135 КК України підлягає виключенню із судових рішень як зайва.

Міра покарання засудженим призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування судових рішень по справі не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з м і н и т и.

Виключити із цих судових рішень кваліфікацію дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 135 КК України як зайву.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів на 9 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів на 7 років позбавлення волі.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.