Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 12 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Первомайського міського суду Луганської області від 1 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше судимого 30.01.2007 року за ч.1 ст. 286 КК України

до обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права

керувати усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік,

на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного

призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.2 ч.1

ст. 76 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 389 КК України до обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено йому покарання - 1 рік 2 місяці обмеження волі.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, маючи намір на ухилення від покарання у вигляді позбавлення права займатися певною діяльністю особою, засудженою до такого виду покарання, у період встановленого йому судом покарання у вигляді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів, продовжував керувати транспортним засобом, а саме: 20 лютого 2007 рокуОСОБА_1 у м. Первомайську Луганської області по вул. Леніна був зупинений працівниками міліції при керуванні ним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2101 за невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", тобто за порушення п.8.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України. Крім того, 3 березня 2007 рокуОСОБА_1 у м. Первомайську Луганської області по вул. Островського був зупинений працівниками міліції при керуванні транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2101 за скоєння обгону транспортного засобу на пішоходному переході, тобто за порушення п.14.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2008 року вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодоОСОБА_1 і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Висновок про винуватістьОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд обгрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами і дав їм правильну юридичну оцінку, що у поданні не оспорюється.

Доводи у касаційному поданні прокурора щодо м'якості призначеного покарання засудженому є непереконливими.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, повне зізнання у вчиненому та його щире каяття, і, виходячи з конкретних обставин справи, призначив йому покарання у межах санкції ч.1 ст. 389 КК України. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Судом також враховано думку державного обвинувача, який просив призначити засудженому покарання у вигляді обмеження волі. З прийнятим рішенням погодилася й апеляційна інстанція.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, обгрунтованими є доводи у касаційному поданні прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Так, за попереднім вироком Первомайського міського суду Луганської області від 30 січня 2007 року ОСОБА_1 було призначене покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України і з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.2 ч.1 ст. 76 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ст.ст. 71, 72 КК України суд не приєднав йому додаткового покарання за попереднім вироком.

Зазначене порушення кримінального закону судом апеляційної інстанції усунуто не було, тому вирок і ухвала апеляційного суду в частині призначення засудженому покарання за сукупністю вироків підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Первомайського міського суду Луганської області від 1 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 11 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст.ст. 71, 72 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.