розглянула в судовому засіданні 10 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина Республіки Білорусь, уродженця та мешканця Республіки Білорусь, раніше судимого:

- 24.08.1998 року за ч.3 ст.87 КК Білорусі на 5 років позбавлення волі;

- 18.12.2003 року за ч.2 ст. 205, ч.2 ст.214 КК Білорусі на 3 роки позбавлення волі;

- 01.03.2006 року за ч.1 ст.236, ст.364 КК Білорусі на 2 роки позбавлення волі,

·за ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

·за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_24056 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1947 грн. 08 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

08.02.2008 року близько 11 год. ОСОБА_1 шляхом пошкодження замка вхідних дверей незаконно проник у квартируАДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2на загальну суму 4056 грн.

12.02.2008 року близько 10 год. ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки шляхом пошкодження замка вхідних дверей намагався проникнути у квартиру АДРЕСА_2, що належала потерпілому ОСОБА_3., однак злочин не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки у замку зламав відмичку, а при залишенні місця події був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 доводить, що кримінальна справа щодо нього сфальсифікована, досудове та судове слідство проведено неповно та не об'єктивно з порушенням його права на користування послугами перекладача. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства. Стверджує про те, що заявлені ним у суді клопотання не розглядалися належним чином, при цьому суд обґрунтував доведеність його вини неналежними доказами по справі. Посилається на те, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 частково та перекваліфікувати дії засудженого з ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 15 і ч.1 ст. 162 КК України з призначенням йому покарання за цим законом, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду у касаційному порядку не підлягають, а тому суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин справи, визнаних судом доведеними.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2., поєднаній з проникненням у житло, ґрунтуються на сукупності належним чином зібраних та досліджених судом доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у крадіжці майна ОСОБА_2доведена даними його явки з повинною, в якій він детально розповів обставини вчинення ним злочину; показаннями потерпілого ОСОБА_2щодо обставин викрадення у нього майна, його найменування; даними протоколів огляду місця події, висновку трасологічної експертизи, відповідно до якої слід взуття, виявлений та вилучений під час огляду місця події у квартирі ОСОБА_2., залишений напівчоботом на ліву ногу, вилученим у ході огляду місця тимчасового проживання ОСОБА_1 по вул.АДРЕСА_3, та іншими наведеними у вироку доказами, яким суд дав правильну оцінку.

Викладеними у вироку доказами, які досліджувались судом у відповідності до вимог КПК України (1001-05) та є належними та допустимими, спростовуються твердження ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_2., поєднаної з проникненням у житло.

Повно та об'єктивно дослідивши докази по справі, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_2за ч.3 ст. 185 КК України.

Також суд правильно визнав доведеним намагання ОСОБА_1 проникнути в квартиру ОСОБА_3. із метою вчинення крадіжки, що підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_3., його дружини ОСОБА_4., які в момент злочину перебували в квартирі та спостерігали за діями ОСОБА_1; даними протоколів огляду дверей квартири, під час якого було виявлено замок з уламком металу в отворі для ключа, даними поверхового огляду затриманого ОСОБА_1, у якого було виявлено і вилучено розвідний ключ із зажатим у ньому уламком металу; даними висновку трасологічної експертизи, відповідно до якої предмет, виявлений у ключовому отворі замка, та предмет, який був зажатий у розвідному ключі, раніше складали одне ціле, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Разом з тим, правильно встановивши фактичні обставини справи за епізодом злочинних дій щодо ОСОБА_3., суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України, на що не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

Так, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засудженого за цим епізодом, суд не врахував, що злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна, або вартості майна, яке особа намагалася викрасти. Однак суд лише встановив, що ОСОБА_1 намагався незаконно проникнути в квартиру ОСОБА_3. з метою крадіжки, однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, і при цьому не було встановлено, на викрадення якого саме майна і якої вартості був спрямований умисел засудженого.

За таких обставин, виходячи з того, що замах на проникнення у житло потерпілого, тобто дії, пов'язані з намаганням порушити недоторканність житла, що не були доведені ОСОБА_1 до кінця з причин, які не залежали від його волі, самі по собі є злочином, то такі дії засудженого підлягають перекваліфікації з ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 15 і ч.1 ст. 162 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Посилання засудженого на застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства, є необґрунтованими.

Аналогічні твердження ОСОБА_1 були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і спростовані матеріалами перевірки даного факту прокуратурою м. Хмельницького, за результатами якої 12.03.2008року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо конкретних працівників міліції за відсутністю складу злочину, а також показаннями свідків ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9 про відсутність будь-якого психічного та фізичного тиску на ОСОБА_1.

Твердження засудженого про те, що судом справа розглянута необ'єктивно, упереджено, перевіркою матеріалів справи підтвердження не знайшли. Судами першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірялися доводи ОСОБА_1, висунуті на свій захист, а те, що суд на місці вирішив питання про відмову в задоволенні клопотання захисника про призначення судових експертиз, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого вироку по справі.

Те, що безпосередньо при затриманні ОСОБА_1 його не було забезпечено перекладачем з української на російську мову, не є підставою для скасування судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, після затримання ОСОБА_1 допитувався та добровільно виклав явку з повинною російською мовою, яку він розумів, і будь-яких клопотань про забезпечення його перекладачем він не заявляв. У подальшому за його клопотанням до участі у справі був допущений як перекладач з української мови на російську, так і захисник. Первинні пояснення ОСОБА_1, які викладені українською мовою, відповідно до ст. 65 КПК України не визнані доказом по справі та не враховувалися судом при обґрунтуванні у вироку винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.

Призначене засудженому ОСОБА_1покарання за ч.3 ст. 185 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні ОСОБА_1покарання за ч.3 ст. 15 і ч.1 ст. 162 КК України колегія суддів ураховує ступінь тяжкості цього злочину, стадію його вчинення, дані про особу винного, який є особою молодого віку, на спеціальних обліках не перебував, характеризувався задовільно.

Правильність вирішення судом питання про стягнення судових витрат по справі у касаційній скарзі не заперечується.

Цивільний позов ОСОБА_2вирішено судом правильно, оскільки по справі встановлено викрадення ОСОБА_1 з квартири потерпілого майна на суму 4056 грн., яке повернуто не було.

Те, що деякі речі, викрадені з квартири ОСОБА_2., належали членам сім'ї потерпілого, а останні не допитувались у суді, на що вказує засуджений у касаційній скарзі, не впливає на правильність прийнятого судом рішення за цивільним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 30 вересня 2008 року щодоОСОБА_1змінити: перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 15 і ч.3 ст. 185 КК України на ч.3 ст. 15 і ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 162 КК України, визначити ОСОБА_1остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяці.

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів за участю прокурора	Кліменко М.Р. і Коротких О.А., Кравченко Є.С.