Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_3. та захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6., захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10., засуджених ОСОБА_6.,ОСОБА_8 та ОСОБА_10. на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2008 року,

встановила:

зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця і жителя м. Павлограда

Дніпропетровської області, раніше не судимого,

до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 296 КК України на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на строк 7 років;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_10. остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2народження,

уродженця і жителя м. Павлограда

Дніпропетровської області, раніше не судимого,

до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 296 КК України на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на строк 7 років;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань,ОСОБА_6. остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця і жителя м. Павлограда

Дніпропетровської області, раніше не судимого,

до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 296 КК України на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на строк 7 років;

за ч. 1 ст. 296 КК України до арешту на строк 45 діб.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань,ОСОБА_8остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 45 днів.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_10., ОСОБА_6. та ОСОБА_8 на користь представника потерпілого ОСОБА_11. -ОСОБА_12. 1219,59 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. - моральної шкоди. Також постановлено стягнути з ОСОБА_10. на користь ОСОБА_13 419 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_14., судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені та касаційне подання не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2008 року оскаржуваний вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_10., ОСОБА_6. таОСОБА_8 засуджено за злочини, вчинені за наступних обставин.

01 травня 2003 року приблизно о 20 годині 30 хвилинОСОБА_8 і ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території парку ім. 1 Травня у м. Павлограді, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_18., завдавши йому легкі тілесні ушкодження.

Також ОСОБА_10 ОСОБА_8 і ОСОБА_4 того ж дня приблизно о 21 годині 20 хвилин, у зазначеному вище місці вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_11., завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер. А також приблизно о 22 годині 30 хвилин засуджені вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_15

Крім тогоОСОБА_8 01.05.2003 року у зазначеному вище місці вчинив хуліганські дії щодо потерпілогоОСОБА_19.: наніс останньому удар кулаком в обличчя, чим завдав йому фізичного болю.

А також, 03 листопада 2004 року ОСОБА_4 іОСОБА_10, за попередньою змовою, проникли до майстерні Павлоградського технікуму Національного гірничого університету, звідки таємно викрали майно технікуму на суму 110 грн. та майно ОСОБА_16 на суму 100 грн., а всього на загальну суму 210 грн.

Крім того, 07 листопада 2006 року у м. Павлограді, ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відкрите викрадення особистого майна потерпілих ОСОБА_13та ОСОБА_17

У касаційних скаргах:

- захисник - адвокат ОСОБА_3в інтересах засудженогоОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, порушення кримінально-процесуального закону, стверджує, що вина його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не доведена. Крім того, зазначає, що в діяхОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України. У зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на нове розслідування;

- захисник ОСОБА_4 висловлює доводи, аналогічні доводам захисника ОСОБА_3., посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, порушення прав на захист неповнолітньогоОСОБА_4. Просить про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування;

- засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, фабрикування матеріалів справи, вказує, що обвинувачення побудовано на припущеннях. Стверджує, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не доведена та неправильно кваліфіковано його дії за фактом крадіжки з технікуму. Просить про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування;

- захисник ОСОБА_7 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням під час досудового слідства прав неповнолітньогоОСОБА_8 на захист, оскільки його допит проводився без участі захисника;

- засудженийОСОБА_8. також порушує питання про скасування зазначених судових рішень з направленням справи на нове розслідування у зв'язку з неповнотою та однобічністю досудового та судового слідства і порушенням вимог кримінально-процесуального закону;

- захисник ОСОБА_9 посилається на однобічність досудового та судового слідства, порушення права неповнолітнього ОСОБА_10. на захист, оскільки його допит проводився без участі захисника, вказує, що до її підзахисного працівниками слідчих органів було застосовано недозволені методи ведення слідства. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_10 В.Д. також просить про скасування постановлених по справі судових рішень та направлення справи на нове розслідування. В обґрунтування своєї скарги зазначає, що у справі не здобуто достатніх доказів його вини, стверджує, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковано працівниками міліції, що злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, він не вчиняв. Вказує, що органами досудового слідства було порушено його право на захист.

У запереченні на касаційні скарги потерпіла ОСОБА_12. зазначає, що судом було повно та всебічно досліджено всі обставини справи та постановлено справедливий вирок. У зв'язку з цим просить залишити касаційні скарги засуджених та їх захисників без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив судові рішення змінити, кримінальну справу щодоОСОБА_8 у частині його обвинувачення за ч.1 ст. 296 КК України закрити за давністю притягнення особи до кримінальної відповідальності, зменшити призначене засудженому покарання, в решті судові рішення залишити без зміни, виступи захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6. та захисникаОСОБА_2 які повністю підтримали касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_10а,ОСОБА_4 та Передерія у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими у справі доказами, яким судом дано належну оцінку, зокрема: показаннями потерпілоїОСОБА_12. щодо одягу, в якому був зазначеного дня її син; протоколом огляду речей потерпілого в лікарні; показаннями свідків ОСОБА_20. та ОСОБА_21., які бачили що засуджені били потерпілого, який був одягнений саме в такий одяг, який вказаний у протоколі огляду речей; протоколами очних ставок, під час яких засуджені викривали один одного у вчиненні даного злочину; протоколами відтворення обстановки та обставин події; висновками судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та причини смерті ОСОБА_11.

Всі ці докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку та правильно кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 121 КК України.

По епізоду відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_13та ОСОБА_17 винність засудженого ОСОБА_10. підтверджується: показаннями потерпілих, які підтвердили факт нападу на них та відкритого викрадення їх майна; протоколом пред'явлення особи для впізнання, під час якого потерпілі вказали на ОСОБА_10а як на особу, що вчинила на них напад; показаннями свідка ОСОБА_22., яка була очевидцем нападу на ОСОБА_24. та вказала на ОСОБА_10а як на особу, що вчинила даний злочин; протоколом обшуку і вилучення у засудженого мобільного телефону, який належав ОСОБА_24 та іншими дослідженими у справі доказами. Дії ОСОБА_10. кваліфіковано вірно.

Доводи, викладені в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6. та його захисників щодо відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_6. у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на всебічно досліджених судом доказах, зокрема, й визначення розміру завданих збитків. Кваліфікація його дій є правильною.

Твердження засуджених та їх захисників про порушення прав на захист неповнолітніх під час досудового слідства, що вплинуло на правильність прийнятого судом рішення, є безпідставними, оскільки судом при постановленні вироку було враховано тільки ті показання, які давалися ними у присутності захисників.

Посилання у касаційних скаргах на застосування до засуджених з боку працівників міліції недозволених методів ведення слідства були предметом розгляду судів як першої, так і апеляційної інстанцій та визнані необґрунтованими.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання неповнолітнім засудженим ОСОБА_10у, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, допустив неправильне застосування кримінального закону.

Згідно з ч. 4 ст. 67 КК України якщо обставина, що обтяжує покарання, передбачена в статті як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

При обґрунтуванні призначеного засудженим покарання суд у вироку послався на таку обтяжуючу покарання обставину, як настання тяжких наслідків - смерті потерпілого ОСОБА_11., що є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Таким чином, зазначена обставина має бути виключена з мотивувальної частини вироку.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" від 16 квітня 2004 року (va005700-04) , при призначенні покарання неповнолітнім суд повинен суворо дотримуватися принципів обґрунтованості та індивідуалізації покарання. З цією метою крім обставин, передбачених ст.ст. 65- 67 КК України суд відповідно до ч. 1 ст. 103 КК України має враховувати також умови життя та виховання неповнолітнього, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.

Однак суд, призначаючи покарання неповнолітнім ОСОБА_10. та ОСОБА_6. недостатньою мірою врахував їх вік, позитивні характеристики по місцю проживання та навчання, те, що вони раніше не судимі, ОСОБА_4 Д.В. відшкодував завдані ним Павлоградському технікуму та ОСОБА_16 збитки. А тому призначене їм покарання за сукупністю вчинених злочинів не відповідає тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок його суворості.

Виходячи з викладеного, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_10. таОСОБА_6. необхідно визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років кожному.

Відповідно до ст. 395 КПК України підлягає зміні й вирок щодоОСОБА_8 Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості. Оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України є злочином невеликої тяжкості, а з дня його вчинення до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки, то вирок в частині засудженняОСОБА_8 за ч. 1 ст. 296 КК України необхідно скасувати, а справу в цій частині - закрити у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до відповідальності.

Оскільки апеляційний суд не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, то за таких обставин вирок та ухвала суду щодо ОСОБА_10., ОСОБА_6. таОСОБА_8 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_6.,ОСОБА_8, ОСОБА_10., їх захисників ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2008 року щодо ОСОБА_10 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 змінити.

Виключити з вироку щодо них посилання на обставину, що обтяжує покарання - настання тяжких наслідків - смерті потерпілого.

Знизити призначене засудженим ОСОБА_10. таОСОБА_6. остаточне покарання за сукупністю злочинів згідно з ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі до 10 років кожному.

Скасувати вирок в частині засудженняОСОБА_8 за ч. 1 ст. 296 КК України і справу в цій частині закрити. Вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, згідно з ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 10 років.

В решті судові рішення залишити без зміни.