Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 10 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка

та жителька м. Сторожинець Чернівецької

області, судима 30.08.2007 р. за ч.2 ст. 310 КК України,

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним вироком Сторожинецького районного суду від 30 серпня 2007 року, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці з конфіскацією всього належного їй майна.

За ч.2 ст. 310 КК України ОСОБА_1 виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінений, за ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч.3 ст. 309 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, з покаранням, призначеним вироком Сторожинецького районного суду від 30 серпня 2007 року, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

На підставі ст. 75 КК України вона звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

В решті вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 03 листопада 2007 року, близько 10.30 год., в своєму господарстві у АДРЕСА_1 збула ОСОБА_2 за 40 гривень 15,8 г. особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.

08 листопада 2008 року вона за місцем свого проживання збула ОСОБА_3 за 50 гривень 6,1 г., а ОСОБА_4 за 50 гривень 6,7 г. особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.

В цей же день працівники міліції в її господарстві виявили 6440,6 г. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

У касаційному поданні прокурор посилається на м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання апеляційною інстанцією. З цих підстав просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо неї скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що підстав для його задоволення немає.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів, і такі висновки у касаційному подання не оскаржені.

Покарання засудженій, яке обране судом апеляційної інстанції, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 частково визнала свою вину та розкаялася у вчиненому, збіг тяжких сімейних обставин, вік засудженої, а також стан її здоров'я - наявність тяжкого онкологічного захворювання, що підтверджено відповідними документами.

За таких обставин, призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 та 75, 76 КК України, не порушує, на думку колегії суддів, загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , тому колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку із м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання.

Крім наведеного, колегія суддів враховує також і те, що на час розгляду справи в суді касаційній інстанції стан здоров'я засудженої ОСОБА_1 погіршився. Із долучених до заперечення на касаційне подання прокурора документів убачається, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в Чернівецькому обласному клінічному онкологічному диспансері з квітня 1996 року і має діагноз: рак правої молочної залози, розпад пухлини. В січні 2009 року у неї виявлені метастази в області післяопераційного рубця (операція проведена в липні 1996 року), 30 січня 2009 року вона знову перенесла операцію по видаленню метастаз в області післяопераційного рубця і перебуває на стаціонарному лікуванні у відділенні гормонозалежних пухлин та потребує подальшого лікування в умовах ЧОКОД, їй показані курси поліхіміотерпії та променевої терапії.

З врахуванням наведених обставин в сукупності, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом визначеного судом іспитового строку вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Підстав для призначення засудженій ОСОБА_1 більш суворого покарання колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області - без задоволення.