Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 10 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що судимості не має,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ТОВ "Компанія НС "Логістіка" на користь потерпілої ОСОБА_2 6033 грн. 39 коп. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 25000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 червня 2007 року, приблизно о 14.00 год., керуючи автомобілем ЗАЗ 110557, д.н. НОМЕР_1, що належав ТОВ "Компанія НС ЛТД", рухаючись зі швидкістю 55-60 км/год по вул. 20 років Перемоги в м.Дніпропетровську, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 10.1 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з моторолером "Хонда" під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого пасажиру моторолера ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій ОСОБА_1, просить судові рішення щодо нього скасувати через м'якість призначеного засудженому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не врахував, що ОСОБА_1 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху і безпідставно, не мотивувавши таке своє рішення, звільнив засудженого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та не призначив додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Рішення суду щодо призначення виду та розміру покарання має бути належним чином умотивоване.

Всупереч цим вимогам закону суд, визнавши ОСОБА_1 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, при призначенні йому покарання не мотивував належним чином своє рішення та не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним та даних, що характеризують особу засудженого.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, своєї вини не визнав, не відшкодував заподіяну потерпілій шкоду, а суд при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України належним чином не обґрунтував свого висновку стосовно обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також зовсім не обґрунтував свого висновку щодо непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, що є підставою, відповідно до ст. 398 КПК України, для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_1 визнаний винним, та якщо не буде встановлено інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, то призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України слід вважати м'яким.

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.