Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 5 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Торезького міського суду Донецької області від 29 листопада 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судиму 5 квітня 2006 року за ч. 4 ст. 191,

ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України

на п'ять років позбавлення волі, а на підставі

ст. 75 КК України звільнену від відбування

покарання з випробуванням на три роки іспитового строку,

за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів строком на два роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів їй остаточно призначено п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, видачею офіційних документів строком на два роки, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням на три роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України,

Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у тому, що вона, працюючи спеціалістом з призначення пенсій відділу пенсійного забезпечення Управління праці та соціального захисту населення м. Тореза, у період з 18 січня 2001 року по 31 травня 2001 року внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склала та видала завідомо неправдивий документ, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно одержував пенсію в період з 28 червня 2000 року по 28 травня 2005 року, що спричинило Управлінню Пенсійного фонду України в м. Торезі шкоду на суму 11.996 грн. 83 коп.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що суд у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України застосував обмеження волі до особи, яка досягла пенсійного віку. Крім того, суд неправильно призначив засудженій додаткове покарання за сукупністю злочинів. Також вважає, що суд мав підстави застосувати до ОСОБА_1 амністію.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка частково підтримала касаційне подання і просила звільнити ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватою у службовому підробленні та приймаючи рішення про покарання, суд залишив поза увагою дані про те, що засуджена досягла пенсійного віку, і всупереч вимогам ч. 3 ст. 61 КК України призначив їй покарання у виді обмеження волі. Тобто суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України є підставою для визнання вироку незаконним і його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суд має усунути зазначені недоліки, належно перевірити всі матеріали справи і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання задовольнити частково.

Вирок Торезького міського суду Донецької області від 29 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.