Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2007 року, яким

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі п."е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного основного покарання.

Постановлено стягнути з ВАТ "Біляївська сільгоспхімія" на користь потерпілих: ОСОБА_3- 2094 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 10000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди; ОСОБА_4- 3850 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_5. - 55600 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди;ОСОБА_1. - 50000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 24 січня 2005 року, приблизно о 10 год., на 11 км + 300 м автошляху Біляївка-Вигода, керуючи службовим автомобілем "ГАЗ-31105", власником якого є ВАТ "Біляївська сільгоспхімія", рухаючись в напрямку м.Біляївки Одеської області, перед виконанням маневру обгону не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів, виїхав на неї та вчинив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2107"під керуванням ОСОБА_5., чим порушив п.п.10.1, 14.2"в", 14.6"г" Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, його пасажири ОСОБА_4 і ОСОБА_3. отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир ОСОБА_1 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, просить постановлені щодоОСОБА_2. судові рішення скасувати і справу направити на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності й ОСОБА_5., який, на його думку, також є винуватцем ДТП. Вважає, що ОСОБА_2 злочин вчинив у нетверезому стані і йому призначено надто м'яке покарання.

Не погоджується з вирішенням цивільного позову.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, висновок про доведеність винуватостіОСОБА_2. у порушенні правил безпеки дорожнього руху суд зробив на підставі досліджених у судовому засіданні та детально викладених у вироку доказів, в тому числі й показань засудженогоОСОБА_2., який не заперечував того факту, що зіткнення автомобілей сталося на смузі руху автомобіля "ВАЗ-2107", коли йому стало погано за кермом, показань потерпілих ОСОБА_5., ОСОБА_4,ОСОБА_1., показань свідка ОСОБА_6, даних протоколів слідчих дій та відповідних експертиз у справі.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_2вимог п.п.10.1, 14.2"в", 14.6 "г" Правил дорожнього руху України.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд правильно кваліфікував діїОСОБА_2. за ч.2 ст. 286 КК України.

У справі, всупереч доводам касаційної скарги потерпілого, відсутні достовірні докази, які підтверджували б вину потерпілого ОСОБА_5. у вчиненому злочині. Із матеріалів справи також не вбачається, на що наголошує потерпілий ОСОБА_1 у скарзі, що ОСОБА_2 злочин вчинив, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.

Будь-яких процесуальних порушень, які б ставили під сумнів обгрунтованість постановлених судових рішень, не виявлено.

Непереконливими є і доводи потерпілогоОСОБА_1. щодо м'якості призначеного покарання ОСОБА_2

Обираючи засудженому міру покарання, суд у повній мірі врахував як тяжкість вчиненого ним злочину, так і дані про його особу, який позитивно характеризується, раніше несудимий, є інвалідом 2 групи, злочин вчинив з необережності, його щире каяття, інші обставини справи і, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування призначеного основного покарання на підставі акту амністії.

Відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи і рішення суду про стягнення з цивільного відповідача на користь потерпілогоОСОБА_1. суми на відшкодування моральної шкоди, яка була йому заподіяна внаслідок ДТП, і суд обгрунтував у вироку своє рішення, а апеляційна інстанція з цим рішенням погодилася.

Що стосується стягнення матеріальної шкоди, то з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав від засудженого на поховання дружини 1000 доларів США, про що особисто підтвердив у судовому засіданні (а.с.163) і позову про стягнення заподіяної йому матеріальної шкоди більше не заявляв.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілогоОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року щодоОСОБА_2 - без зміни.