Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 1 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком ОСОБА_1,

18 вересня 1980 року народження, раніше судимого,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1засуджений за те, що 14 січня 2008 року близько 22 год. у квартирі АДРЕСА_2, вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_2на загальну суму 800 грн.

15 січня 2008 року, вибивши вхідні двері, проник у квартиру АДРЕСА_1, де повторно намагався відкрито заволодіти майном ОСОБА_3вартістю 1580 грн., однак злочину до кінця до довів з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, наприкінці грудня 2007 року ОСОБА_1незаконно виготовив обріз з двоствольної мисливської рушниці, який незаконно носив і зберігав до 24 січня 2008 року.

У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1. та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає необґрунтованим рішення суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюється в касаційному поданні.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого.

Доводи касаційного подання про безпідставне застосування ст. 69 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, непереконливі. Як видно зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_1покарання, в повній мірі врахував пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, яка страждає на тяжку хворобу. За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України і призначив ОСОБА_1покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, але залишив його у виді реального позбавлення волі.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Запорізької області.