Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 3 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Львівської області на вирок Галицького районного суду м.Львова від 18 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

така, що судимості не має,

засуджена за ч.2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням упродовж іспитового строку 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

такий, що судимості не має,

засуджений за ч.2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням упродовж іспитового строку 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони за обставин, встановлених судом і наведених у вироку, за попередньою змовою між собою та невстановленими слідством особами, вчинили дії, пов'язані з торгівлею людьми з метою їх сексуальної експлуатації та залученні потерпілих у боргову кабалу.

У грудні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 увійшли в довіру до громадянок України ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пообіцяли працевлаштувати їх офіціантами в ресторанах м.Тель-Авіва Республіки Ізраїль, завідомо знаючи, що вони будуть надавати сексуальні послуги за грошову винагороду, та переправили їх в м.Тель-Авів Республіки Ізраїль. Там ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом відповідно трьох місяців та півтора року займались наданням сексуальних послуг за винагороду.

Крім того, ОСОБА_1 з метою отримання грошової винагороди від торгівлі людьми, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_5, запропонувала ОСОБА_6 поїхати до Туреччини займатись проституцією. 4 квітня 2005 року, з метою подальшого перепродажу ОСОБА_6 для сексуальної експлуатації, паромом "Одеса-Стамбул" відправила її до Туреччини. За надання таких послуг ОСОБА_1 10 січня 2005 року отримала від невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_5 грошовий переказ на суму 1700 доларів США.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винності і кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просить вирок суду щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості злочину і їх особам та вважає, що призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України є надто м'яким.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, пояснення ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення касаційного подання і просила залишити постановлений щодо неї вирок без зміни, врахувати її щире каяття, вчинення злочину у зв'язку із збігом тяжких сімейних обставин, наявність на її утриманні тяжко хворих матері, яка потребує стороннього догляду, та доньки, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, правильність кваліфікації їх дій, ґрунтуються на належно досліджених і правильно оціненних у судовому засіданні доказах, що в касаційному поданні не оспорюється.

Покарання засудженим обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України і висновки суду про це належним чином мотивовані. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд врахував позитивні характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_2, те, що вони раніше не притягувались до кримінальної відповідальності, їх стан здоров'я, наявність на утриманні ОСОБА_1 матері похилого віку, яка страждає на психічне захворювання, та хворої доньки, а на утримані ОСОБА_2 - хворої дружини і обгрунтовано звільнив їх від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на засуджених відповідні обов'язки в період іспитового строку, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до змісту ст. 75 КК України, будь-яких застережень щодо її застосування при засудженні особи за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, ця норма закону не містить.

При застосуванні до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України, суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) .

У касаційному поданні прокурора не наведено доводів про неможливість виправлення і перевиховання засуджених без позбавлення волі та необхідність призначення їм саме такого покарання, а тому його доводи про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло невиправдану м'якість призначеного засудженим покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Галицького районного суду м.Львова від 18 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційне подання заступника прокурора Львівської області - без задоволення.