Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

встановила:

вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше двічі судимого, останній раз 30 червня 1999 року за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 140 ч.2, 141 ч. 2, 142 ч. ч. 2, 3 КК України, на 8 років позбавлення волі, звільненого 10 листопада

2006 року за відбуттям строку покарання,

за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області 423 грн.

70 коп. за проведення експертиз.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2008 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні ними таких злочинів.

06 лютого 2007 року, приблизно об 11 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, перебуваючи на вул. Миколаївській біля автозаправки "Техно" у м. Чернівці, запропонували ОСОБА_3 сісти в автомобіль таксі, після чого, рухаючись у напрямку с. В. Кузьмин Глибоцького району Чернівецької області, із застосуванням до потерпілої насильства та погроз, що не було небезпечним для життя, відкрито заволоділи майном останньої на суму 812 грн.

У цей же день, приблизно о 17 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою на АДРЕСА_1 аналогічним способом відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_4 на суму 1100 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що судом у порушення вимог ст. 318 КПК України не надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права виступити в судових дебатах. Також вказує, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. Крім цього зазначає, що органом досудового слідства дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, однак у вироку така кваліфікуюча ознака дій засуджених, як повторність, відсутня і рішення суду з даного приводу не мотивовано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований й справедливий вирок. Вирок в усякому разі належить скасувати, якщо порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють надання підсудному права виступити в дебатах.

Матеріалами справи встановлено, що суд у ході судових дебатів, у порушення вимог ст. 318 КПК України, не надав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права виступити в судових дебатах, що є безумовною підставою для скасування вироку.

Також, як убачається з матеріалів справи, суд призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, визнавши ОСОБА_1 винним у вчинені ним злочину, передбаченого зазначеною вище статтею кримінального закону, суд належним чином не врахував, що цей злочин є тяжким, ОСОБА_1 раніше двічі судимий, його активну поведінку у вчиненому, а саме, безпосереднє застосування ним насильства до обох потерпілих з метою заволодіння їх майном.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, відповідно до ст. 69 КК України, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Однак суд, призначаючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цього кримінального закону, не навів у вироку обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Таким чином, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке є м'яким і не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

У зв'язку з цим, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ухвала апеляційного суду, оскільки він при розгляді справи допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи суду необхідно усунути недоліки зазначені вище та інші, вказані в касаційному поданні прокурора, і у разі доведеності винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пред'явленому об'ємі обвинувачення, суду слід звернути увагу на доводи касаційного подання щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, яке колегія суддів касаційного суду вважає таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне поданням заступника прокурора Чернівецької області задовольнити. Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 грудня 2007 року і ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.