Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_2на вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2008 року.

Вироком районного суду засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

не судимого,

за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 3 500 гривень матеріальної шкоди, 15 000 гривень моральної шкоди та 500 гривень оплати праці адвоката.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2008 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_3. визнано винним і засуджено за те, що він 17 березня 2007 року близько 10 години, керуючи автомобілем "Форд Транзит" по автодорозі Красноперекопськ - Феодосія, рухався зі швидкістю 80,5 км/год, чим порушив вимогу дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" та при виявленні автомобіля "ДЕУ-Ланос", який виїхав на перехрестя з автодороги Кіровське - Привітне, не вжив заходів до зниження швидкості руху свого автомобіля аж до його зупинки та допустив зіткнення з цим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля "Деу Ланос" ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження, від яких вони померли, а водієві ОСОБА_4. - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3. та закриття справи через істотні порушення кримінально-процесуального закону, односторонність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що водійОСОБА_4. вироком суду визнаний винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, що виключає можливість притягнення будь-кого з інших учасників пригоди до кримінальної відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_2 у касаційній скарзі вказує на невідповідність призначеногоОСОБА_3. покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також на безпідставне зменшення судом суми моральної шкоди, у зв'язку із чим просить скасувати вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити новий вирок.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1., які з посиланням на викладені в касаційній скарзі адвоката підстави, просять скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості та стосовності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_3. у порушенні правил безпеки руху, що призвело до загибелі двох осіб. Такий висновок суду ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, наведених у вироку.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Показання засудженого належним чином перевірені і оцінені у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Зокрема, як видно з висновку автотехнічної експертизи, при даній дорожній обстановці, водійОСОБА_3. повинен був дотримуватись вимог п. п. 12.3, 12.9б Правил дорожнього руху України, а також вимог дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 50 км/год" та мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "ДЕУ-Ланос".

Із показань свідкаОСОБА_6. вбачається, що під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди було встановлено, що водій автомобіля "ДЕУ-Ланос" ОСОБА_4., рухаючись по другорядній дорозі під час переїзду перехрестя не надав дорогу автомобілю "Форд Транзит", який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення автомобілів і загибелі двох пасажирок. За результатами огляду місця пригоди був зроблений висновок, що швидкість автомобіля "Форд Транзит" була не менше 80 км/год.

Наведеними доказами спростовуються показання ОСОБА_3. щодо швидкості руху його автомобіля 60 км/год.

За таких обставин і, враховуючи ті дані, що містяться у протоколах огляду місця ДТП та схеми до нього, висновках судово-медичних експертиз про характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілих та інших об'єктивних доказах, які змістовно виписані у вироку, суд дійшов правильного висновку про те, щоОСОБА_3. вчинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Враховуючи викладене, твердження у касаційних скаргах про недоведеність вини ОСОБА_3. у вчиненні зазначеного злочину, є безпідставними.

Кваліфікація дій ОСОБА_3. за ч. 3 ст. 286 КК України є правильною.

Покарання, призначене засудженомуОСОБА_3., відповідає вимогам ст. 65- 67 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Мотивуючи своє рішення про застосування положень ст. 69 КК України, суд врахував такі пом'якшуючи покарання обставини, як вчинення злочину вперше, його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, та визнав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також суд зважив на необережний характер вчиненого злочину.

За наявності цих обставин, а також того, що винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди визнаний винним також і водій ОСОБА_4., колегія суддів вважає, що призначенеОСОБА_3. покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Вирішення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_2в частині стягнення з ОСОБА_3. моральної шкоди відповідає положенням

ст. 23, 1167 ЦК України та належним чином мотивоване, а тому підстав для зміни чи скасування судових рішень в цій частині, колегія суддів не знаходить.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги потерпілого

ОСОБА_2щодо м'якості призначеногоОСОБА_3. покарання та необґрунтованого зменшення судом суми моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги адвоката ОСОБА_1. та потерпілого ОСОБА_2залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.