Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1.,

Зазначеним вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік і на неї покладено обов'язки, передбачені п.3 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 засуджена за те, що вона у період з 28 грудня 2005 року по 1 березня 2008 року злісно ухилялась від сплати встановлених рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.12.2005 року коштів на користь Олександрійської школи-інтернату, на утриманні якої перебувають її неповнолітні діти ОСОБА_2, 1993 року народження, ОСОБА_3, 1995 року народження, ОСОБА_4, 1996 року народження та ОСОБА_5, 1998 року народження, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам в сумі 18041,56 грн.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок щодо ОСОБА_1. у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та звільнити засуджену від кримінальної відповідальності. Посилається на порушення вимог ч.3 ст. 61 КК України при призначенні покарання засудженій.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Кравченко Є.С., яка частково підтримала касаційне подання і просила звільнити засуджену від покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Доведеність винності ОСОБА_1у вчиненні інкримінованого їй злочину та правильність кваліфікації дій засудженої не оспорюються у касаційному поданні.

Разом з тим, обираючи покарання ОСОБА_1у виді обмеження волі, суд не взяв до уваги, що вона має дитину, яка не досягла 14 річного віку - ОСОБА_6, 2004 року народження. Таким чином, суд порушив вимоги ч.3 ст. 61 КК України, згідно яких обмеження волі до ОСОБА_1не може бути застосоване.

В той же час, інші види покарань, передбачені санкцією ч.1 ст. 164 КК України, призначити ОСОБА_1не можна, так як вона вироком суду звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Оскільки в касаційному поданні не порушується питання про необґрунтоване застосування ст. 75 КК України у зв`язку з невідповідністю його ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, касаційний суд позбавлений можливості змінити вирок з цих підстав для призначення ОСОБА_1іншого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 164 КК України, але без застосування ст. 75 КК України.

Таким чином, виходячи із роз`яснень, що містяться в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , з урахуванням того, що ОСОБА_1не може бути призначено жодне з покарань, передбачених санкцією ч.1 ст. 164 КК України, її необхідно звільнити від покарання, призначеного за цим законом. Оскільки у касаційному поданні не йдеться про скасування вироку із закриттям провадження в справі, ОСОБА_1не можна звільнити від кримінальної відповідальності.

На підставі ч.1 ст. 398 КПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок підлягає зміні.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Звільнити засуджену від покарання, призначеного за ч.1 ст. 164 КК України.