Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2. на вирок та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2008 року

ОСОБА_1

1971 року народження, громадянина України, не судимого

засуджено за ч.1 ст. 201 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди;

за ч.2 ст. 212 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч.1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди. Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п.п.2-4 ст. 76 КК України.

Постановлено звернути кошти, отримані від реалізації предметів контрабанди, на користь держави; стягнути з ОСОБА_1судові витрати в сумі 6796 грн. 34 коп.

ОСОБА_1засуджений за те, що у липні - серпні 2004 року з метою вчинення контрабанди виготовив підроблені документи - інвойси турецької фірми "EMEK INSAAT", а також митні документи, у які вніс завідомо неправдиві дані щодо замовників, кількості та вартості товарів, що ввозилися через митний кордон України. У цих документах він особисто поставив підпис замість ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які не знали про його злочинні наміри. 12 серпня 2004 року ОСОБА_1надав ці підроблені документи митному органу України на митному посту "Ялта" Кримської регіональної митниці і таким чином вчинив контрабанду товарів на суму 1110222,46 грн., що є великим розміром. Крім того, будучи зобов`язаним здійснити митні платежі та збори, внаслідок заниження митної вартості, товарів, що були ввезені, ОСОБА_1ухилився від сплати обов`язкових платежів на суму 282005,02 грн., що є великим розміром.

Вироком апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року за апеляцією прокурора цей вирок у частині призначеного покарання скасовано і призначено покарання за ч.2 ст. 201 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди; за ч.2 ст. 212 КК України - 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, що пов`язані з матеріальною чи підприємницькою діяльністю строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 358 КК України - 2 років обмеження волі, за ч.3 ст. 358 КК України - 1 року обмеження волі. Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та підприємницькою діяльністю.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року залишено без задоволення апеляцію адвоката ОСОБА_2. в інтересах засудженогоОСОБА_1, а названий вирок у частині доведеності винності та кваліфікації дій засудженого залишено без зміни.

У касаційних скаргах захисник засудженого - адвокатОСОБА_2 просить вирок та ухвалу скасувати, за ч.2 ст. 201, ч.2 ст. 212 КК України справу закрити, а за ч.1, 3 ст. 358 КК України просить призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Посилається на недоведеність винності ОСОБА_1у вчиненні контрабанди та ухилення від сплати податків, оскільки він не був декларантом товарів, що ввозилися на територію України. Крім того, вважає, що судом не встановлено дійсну митну вартість товару, а відтак і не можна вважати встановленим розмір заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Волошиної Т.Г., яка вважала, що з вироку апеляційного суду необхідно виключити рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання за ч.2 ст. 212 КК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду зміні з таких підстав.

Висновок суду першої та апеляційної інстанції про доведеність винності ОСОБА_1у вчиненні контрабанди у великих розмірах, ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів у великих розмірах, підробці та використанні підроблених документів ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, засуджений ОСОБА_1визнав свою вину частково, але підтвердив, що саме він займався митним оформленням товарів у Ялтинському порту у серпні 2004 року; підписував необхідні митні документи за ОСОБА_17 і ОСОБА_18і керував завантаженням товарів для їхнього вивозу з порту.

Винність ОСОБА_1підтверджується також іншими доказами.

Показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_19 про те, що отримувачем товару, який прибув до Ялтинського порту, фактично був ОСОБА_1, він же займався оформленням всіх митних документів 12 серпня 2004 року. Свідки ОСОБА_9та ОСОБА_10пояснили, що ніякого відношення до цього товару не мали. За винагороду оформили довіреності на ім`я ОСОБА_1. Допитаний на досудовому слідстві керівник турецької фірми "EMEK INSAAT" ОСОБА_20 пояснив, що такі особи як ОСОБА_10та ОСОБА_9йому не відомі, ніяких відносин з ними фірма не має. На інвойсах, оформлених на бланках фірми на ім`я цих осіб, підписи не належать працівникам фірми. Згідно з висновком судово-технічної експертизи (т.3 а.с.7-9) бланки інвойсів №№38 і 41 від 6.08.2004 року та відбитки печаток на них від імені фірми "EMEK INSAAT" виготовлені за допомогою кольорового струмного принтеру. Згідно з висновками судово-почеркознавчих експертиз (т.10 а.с.178-181, т.9 а.с.27-33, т.3 а.с.21-230, т.3 а.с.42-43, т.3 а.с.115-117), підписи у реєстрах митних документів від імені ОСОБА_18та ОСОБА_17, а також рукописні записи в інвойсах виконані ОСОБА_1. Під час досудового слідства свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_16впізнали по фотокартках ОСОБА_1О., як особу, що отримувала та займалася митним оформленням і вивозом товарі з території ялтинського порту 12 серпня 2004 року (т.9 а.с.70-76, 99-105, 162-165, 178-181, 206-209, т.2 а.с.157-160, 161-164, 165-168). Згідно з протоколами огляду місця події убачається, що як за територією митного та прикордонного контролю так і на цій території 12 серпня 2004 року знаходилися вантажні автомобілі, в яких був вантаж з теплоходу "Омега" (т.1 а.с.3-32, 48-50, 51-52). Згідно з книгою пропуску у режимну зону громадян та транспортних засобів відділення прикордонного контролю "Ялта" 12.08.2004 року в цій зоні з 9 годин 50 хвилин до 23 годин перебував ОСОБА_1., а також заїжджали автомобілі за вантажем, який прибув на ім`я ОСОБА_18та ОСОБА_17. Як убачається з вантажно-митної декларації №6000050300/4/040460 на ім`я ОСОБА_18(т.3 а.с.44-46) митна вартість задекларованих товарів складала 37879,36 грн., а сума сплачених за них податків і зборів - 23748,41 грн.; Митна вартість товару ввезеного на ім`я ОСОБА_17у вантажно-митній декларації №6000050300/4/040462 зазначена - 28378,89 грн., а сплачено за них податків і зборів 16549,91 грн. (т.3 а.с.100-102). Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи ринкова оптова вартість товарів, що було надано на експертизу, станом на 12.08.2004 року становила 1110222,46 грн. (т.3 а.с.61-66). Відповідно до довідки Київської регіональної митниці сума необхідних податків і зборів, які мав сплатити ОСОБА_1за ввезений товар складає 322303,34 грн. (т.10 а.с.290-291).

Дослідивши ці та інші докази, суд надав їм об`єктивної оцінки і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1за ч.2 ст.201, ч.2 ст.212, ч.1,3 ст. 358 КК України.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1не є суб'єктом злочинів, передбачених ч.2 ст. 201 і ч.2 ст. 212 КК України, оскільки не був декларантом товарів не можна взяти до уваги, оскільки згідно з п.5 ст. 1 Митного кодексу України декларантом є фізична особа, яка здійснює декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Як установлено судом, саме ОСОБА_1, а не особи зазначені у деклараціях, здійснював переміщення товарів через кордон і їхнє декларування. А тому він також був зобов`язаний сплатити всі необхідні податки та збори. Відповідно до вище зазначених доказів задекларована ОСОБА_1 митна вартість товарів явно не відповідала їхній дійсній вартості, вказаній у деклараціях, одержувачі товару, зазначені у митних документах, фактично такими не були, тому судом правильно зроблено висновок про те, що переміщення товарів через митний кордон України було вчинено ОСОБА_1 з приховуванням від митного контролю.

Таким чином, доводи касаційних скарг про недоведеність винності ОСОБА_1у вчиненні вище зазначених злочинів є непереконливими.

Основне покарання засудженому апеляційним судом призначено правильно і відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу всім обставинам справи. Підстав для його пом`якшення немає.

Натомість, додаткове покарання за ч.2 ст. 212 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та підприємницькою діяльністю призначено із порушенням вимог кримінально закону. Зокрема, за змістом. ст. 55 КК України таке додаткове покарання призначається за вчинення злочинів, пов`язаних із виконанням службових обов`язків чи зайняттям певною діяльністю. Як убачається з вироку, судом не було встановлено, щоб ОСОБА_1на момент вчинення злочину обіймав будь-яку посаду чи законно займався будь-якою підприємницькою діяльністю. Тому застосовувати до нього це додаткове покарання підстав немає. У зв`язку з неправильним застосуванням кримінально закону, відповідно до ст. 398, 371 КПК України вирок апеляційного суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2. задовольнити частково. Вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з нього рішення про призначенняОСОБА_1. за ч.2 ст. 212 та ч.1 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із матеріальною відповідальністю та підприємницькою діяльністю. В решті цей вирок, а також ухвалу апеляційного суду АРК в цій справі від 5 листопада 2008 року залишити без зміни.