Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Нова Одеса Миколаївської області, такого, що судимості не має,

за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 235 гривень 39 копійок за проведення судово-медичної експертизи та 1153 гривні 24 копійки на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за злочин, вчинений ним за таких обставин.

6 січня 2008 року приблизно о 23 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в літній кухні за місцем свого проживання, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, з метою спричинення тілесних ушкоджень підняв з ліжка свого малолітнього сина ОСОБА_2 та кинув на підлогу. Після цього завдав йому металевою кочергою один удар по голові та 2-3 удари по спині. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1 ножем, який дістав із робочої сумки, завдав удар у шию, а потім - різаний удар по лівій руці, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді різаних ран голови, шиї, лівого передпліччя, численних саден задньої поверхні грудної клітини, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Мотивує це тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що умисел засудженого ОСОБА_1 був спрямований на умисне вбивство ОСОБА_2, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України. Указує також на те, що судом безпідставно виключено факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень двома ножами.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних причин.

Винність ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінених судом.

Довід у касаційному поданні про те, що засуджений ОСОБА_1 не довів свій умисел на позбавлення життя малолітнього потерпілого з причин, що не залежали від його волі, не відповідає матеріалам справи.

У судовому засіданні засуджений визнав свою винуватість у заподіянні тілесних ушкоджень своєму сину ОСОБА_3, пояснював, що умислу на вчинення вбивства потерпілого не мав, хоча мав на це реальну можливість. Згідно із його показань він сам закінчив заподіювати тілесні ушкодження потерпілому, а потім вигнав його із помешкання.

Із показань потерпілого ОСОБА_2 убачається, що він не чинив ніякого оперу під час заподіяння йому засудженим тілесних ушкоджень ножем, а після заподіяння встановлених судом тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вигнав його із приміщення кухні, вийшовши з якої, він гукав матір. Остання взяла його на руки та побігла із подвір'я до ОСОБА_6 Потерпілий пояснював про погрози з боку засудженого заподіяти тілесні ушкодження йому та його матері. Про погрози вчинити вбивство він не давав показань.

Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідчать, що те, що засуджений ОСОБА_1 виштовхав потерпілого на поріг після заподіяння тілесних ушкоджень, погроз вбивства вони не чули.

Судом ретельно досліджено докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1

Давши належну оцінку доказам в сукупності, виходячи із всіх обставин вчиненого злочину, у тому числі причин припинення заподіяння тілесних ушкоджень, суд дійшов до правильного висновку про те, що засуджений ОСОБА_1 не мав прямого умислу на позбавлення життя сина ОСОБА_3. Рішення суду з цього приводу є мотивованим.

Згідно з висновками повторної судово-медичної експертизи виявлені в ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді різаних ран голови, шиї, лівого передпліччя, численних саден в області задньої поверхні грудної клітки не являються небезпечними для його життя та відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене йому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення.

Що стосується доводу в касаційному поданні про необґрунтованість виключення із обвинувачення ОСОБА_1 заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень двома ножами, то він не відповідає дійсності. Своє рішення в цій частині суд мотивував, пославшись на показання засудженого та висновки судово-біологічної експертизи. Колегія суддів вважає цей висновок обґрунтованим.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без змін.