Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 201 КК України на три роки позбавлення волі без конфіскації предмета контрабанди, ч.1 ст. 212 КК України до штрафу у розмірі 5100 грн., ч.1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 510 грн., ч.3 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначено три роки позбавлення волі без конфіскації предмету контрабанди, зі штрафом у розмірі 5200 грн.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання в частині позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік. На нього також відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язок повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 17 листопада 2005 року ввіз на територію України через Іллічівський морський торговий порт автомобіль "Mersedes - Benz S 500", 2004 року випуску, й, маючи на меті перемістити вказаний автомобіль через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, поставити його на облік в органах ДАІ МВС України та ухилитися від сплати обов'язкових митних платежів, податків і зборів, які сплачуються при ввезенні в Україну транспортних засобів для постійного користування, 18 листопада 2005 року склав та подав до Чорноморської регіональної митниці й в Маріупольську митницю м.Маріуполя Донецької області митну декларацію №№ 500000000/2005/2035, у яку вніс завідомо неправдиві відомості про те, що вказаний автомобіль прямує до Маріупольської митниці для вирішення питання про пільгове митне оформлення. Також протягом листопада 2005 року - січня 2006 року повторно подав до органів РВ Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області завідомо підроблені документи, отримані завідомо незаконним шляхом, про призначення його опікуном над громадянкою України ОСОБА_2, 26 жовтня 2004 року народження, та про його постійне місце проживання в Україні, що надають йому право митного оформлення в органах Державної митної служби України та ДАІ МВС України перевезеного ним транспортного засобу без сплати в повному обсязі митних платежів, податків і зборів, які стягуються при митному оформленні транспортних засобів на загальних підставах.

Його також засуджено за те, що він, будучи фізичною особою, зобов'язаною сплатити в дохід Державного бюджету України податки, збори та інші обов'язкові платежі при переміщенні через митний кордон України й митному оформленні транспортного засобу ввезеного ним в Україну, ухилився від митних платежів, що призвело до ненадходження до бюджету 312727,77 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 201 КК України неправильно застосував кримінальний закон й безпідставно не застосував обов'язкову конфіскацію предмету контрабанди, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора про те, що суд, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 201 КК України, безпідставно не застосував конфіскацію предмету контрабанди, ґрунтується на законі.

Санкція ч.1 ст. 201 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років із конфіскацією предметів контрабанди.

Суд, не визнавши предметом контрабанди автомобіль "Mersedes - Benz S 500", 2004 року випуску, й не застосувавши його конфіскацію, послався на те, що незаконно переміщений через митний кордон України вищевказаний автомобіль належить не засудженому, а ОСОБА_3, який добросовісно придбав його, у зв'язку із чим передбачені ЦК України (435-15) підстави для витребування у нього автомобіля відсутні.

Даний речовий доказ постановлено повернути ОСОБА_3

Разом із тим, судом не враховано, що санкцією ч.1 ст. 201 КК України передбачено спеціальну конфіскацію предмету контрабанди, яка не є видом покарання, й полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави предмету злочину.

При цьому закон не пов'язує конфіскацію предмету контрабанди з належністю його особі, яка вчинила злочин. Тому та обставина, що власником автомобіля, який є предметом злочину, є не засуджений, а інша особа, навіть і добросовісний набувач, не перешкоджає конфіскації предмету контрабанди у дохід держави.

Що ж стосується посилання суду на норми ЦК України (435-15) , то воно є неспроможним, оскільки цей закон не розповсюджується на правовідносини, що регулюються кримінальним законодавством.

За таких обставин у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду відповідно до ст.ст. 398, 371 КПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, при якому суду необхідно врахувати вищезазначене та прийняти законне рішення.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 75 КК України у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про звільнення від покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання, виходячи з його виду та розміру.

Звільнення від відбування основного покарання з випробуванням можливе лише тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі понад п'ять років суд не вправі.

З цього випливає, що особа не може бути звільнена з випробуванням від відбування іншого виду покарання, ніж зазначено у ст. 75 КК України, чи від частини призначеного за сукупністю злочинів покарання.

Всупереч цьому, застосувавши принцип часткового складання покарань і остаточно призначивши ОСОБА_1 три роки позбавлення волі зі штрафом, суд частково звільнив його від відбування покарання з випробуванням, а саме, від відбування позбавлення волі. Тому при новому судовому розгляді у разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів покарання йому слід призначити відповідно до вимог ст. 65 КК України та ст. 397 КПК України.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.