Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Кишинева Республіки Молдови,

мешканця м. Кіровограда такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

- за ст. 304 КК України на 2 роки позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 8 років 6 місяців з конфіскацією належного йому майна;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та мешканця м. Кіровограда,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця с. Боровиця Чигиринського району Кіровоградської області, мешканця м.Кіровограда,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 липня 2008 року вирок місцевого суду змінено, виключено вказівку про застосування до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Урешті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 30 грудня 2005 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись на сходинковому марші між 6 та 7 поверхами будинку № 15 по вул. Червонозорівській у м. Кіровограді, діючи за по передньою змовою групою осіб, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_4 підчас якого ОСОБА_1 застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, та заволоділи майном останнього на суму 190 гривень.

Крім того, ОСОБА_1, вступивши у змову з неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3, втягнув їх у злочинну діяльність.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Даючи свою оцінку доказам по справі, зазначає, що суд неправильно їх оцінив. Вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК України;

- захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_3, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Мотивує це тим, що суд не дав належної оцінки доказам у справі, незаконно визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який він не вчиняв;

- засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок місцевого суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Даючи свій аналіз доказам у справі, вважає, що його участь у вчиненні злочину не доведена;

- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду першої інстанції. Мотивує це тим, що судом не враховані всі обставини справи. Даючи свій аналіз доказам у справі, зазначає, що змови між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 не було, під час конфлікту з ОСОБА_4 неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стояли на поверх нижче, що бійку потерпілий спровокував сам, вдаривши його в обличчя, що він потерпілого не душив.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційний скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та ОСОБА_1 у втягненні неповнолітніх у злочинну діяльність доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факт конфлікту з ОСОБА_4, у ході якого він душив останнього та підібрав мобільний телефон, який випав у потерпілого з кишені, також пояснював, що до вчинення злочину товаришував з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та знав про їх неповнолітній вік; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що разом з ОСОБА_1 перебували в під'їзді, коли відбувалася бійка останнього з потерпілим. Із

Крім того, будучи допитам під час досудового слідства, ОСОБА_1 пояснював, що ОСОБА_3 повідомив йому про те, що біля будинку стоїть чоловік у стані алкогольного сп'яніння і тримає в руках мобільний телефон, яким можна заволодіти. У подальшому, він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 пішли заОСОБА_4, кожен із них знав, які дії мав здійснити, та у під'їзді між 6-7 поверхами він напав на останнього й почав його душити, а ОСОБА_2 на його вимогу обшукував кишені потерпілого.

Допитаний в присутності захисника ОСОБА_3 пояснював, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наздогнали в під'їзді потерпілого, де ОСОБА_7 душив останнього та заволодів його мобільним телефоном.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 випливає, що саме ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили напад на нього та заволоділи його мобільним телефоном, під час нападу ОСОБА_1 душив його.

Суд обґрунтовано визнав достовірними наведені показання засуджених, які вони давали на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються між собою, з показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_8, яка підтвердила факт нападу на ОСОБА_4 а під час досудового слідства пояснювала, що у заволодінні мобільним телефоном потерпілого брав участь не лише її сусід ОСОБА_1, а й двоє неповнолітніх; даними, що містяться у протоколах огляду місця події, виїмки, огляду предметів, висновку товарознавчої експертизи про розмір завданої матеріальної шкоди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку, що заволодіння чужим майном було вчинене за попередньої змовою групою осіб способом розбою. Так, з наведених вище показань убачається, що засуджені діяли узгоджено з розподілом ролей, насильство, яке було застосоване ОСОБА_1 для заволодіння майном ОСОБА_4 є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Дії засуджених ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ст. 304 КК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, позитивні характеристики всіх засуджених за місцем мешкання, те що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 страждає на ревматичну хворобу серця, а також обставини, що пом'якшують відповідальність, зокрема, вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_3 злочину у неповнолітньому віці, та призначив покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є достатнім й необхідним для їх виправлення.

Апеляційні скарги було розглянуто апеляційним судом з дотиманням вимог закону, його ухвала за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли суттєво вплинути на постановлення судами першої та апеляційної інстанцій законних та обґрунтованих рішень, які оскаржуються у касаційному порядку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.