Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 14 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 серпня 2008 року щодо нього,

зазначеним вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Кілія Одеської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 21 години у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою помститися за смерть свого дідуся, умисно з метою вбивства завдав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 численні удари ногами й руками в голову й інші частини тіла. Після чого здавив руками шию ОСОБА_2 і внаслідок механічної асфіксії потерпілий помер на місці події. Потім засуджений підпалив матрац, на якому лежав мертвий потерпілий.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 серпня 2008 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити йому покарання. Вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, необ'єктивно, неповно. У нього не було умислу позбавляти життя потерпілого, а злочин він учинив внаслідок збігу сімейних обставин. Крім того, вказує на те, що по справі було порушено його право на захист; показання на досудовому слідстві давав під тиском слідчих органів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Зокрема, засуджений ОСОБА_1 у явці з повинною добровільно повідомив, за яких обставин він скоїв вбивство ОСОБА_2, а потім підпалив ліжко потерпілого. Аналогічні показання ним були дані на досудовому слідстві під час його допиту як підозрюваного та обвинуваченого.

Показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються із даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події, у ході якого ОСОБА_1 розказував та показував, як він завдавав удари потерпілому, здавив йому шию та підпалив матрац.

Винуватість засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, висновками судово-медичних експертиз та іншими наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

Як убачається із висновку судово-психіатричної експертизи, засуджений в період учинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Твердження ОСОБА_1 про те, що умислу на позбавлення життя потерпілого у нього не було, а він перевищив межі необхідної оборони, перевірялися як судом першої, так й апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Доводи засудженого про порушення його права на захист є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, зокрема, із протоколу роз'яснення йому процесуальних прав як підозрюваного, на досудовому слідстві йому було роз'яснено право мати захисника, але скористатися цим правом він відмовився, про що власноручно зробив записи. У подальшому його клопотання про призначення адвоката ОСОБА_4 його захисником було задоволено. За участю цього захисника ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, роз'яснено його суть та допитано як обвинуваченого. Цей же захисник здійснював захист інтересів засудженого і у суді першої інстанції

Посилання засудженого про застосування до нього незаконних методів слідства під час досудового слідства не заслуговують на увагу. Постановою слідчого від 25 березня 2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо слідчого Журьяна Р.Н. за відсутністю в його діях складу злочину по факту застосування до ОСОБА_1 незаконних методів дізнання та слідства.

Досудове слідство та судовий розгляд справи проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Злочинні дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу. Також ураховано і пом'якшуючі покарання обставини, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі. Призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення не знайдено.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1