Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 липня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого

засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у сфері торгівлі, пов'язані з прийманням, віданням та обліком грошових коштів строком на 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сапсан" 77000 грн. в рахунок відшкодування збитків.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він у ніч з 4 на 5 вересня 2007 року, працюючи у товаристві з обмеженою відповідальністю "Сапсан", виконуючи обов'язки директора демонстраційного майданчику легкових автомобілів, розташованого на вул. Київській, 27 в м. Білій Церкві, будучи у стані

алкогольного сп'яніння, користуючись правом вільного доступу до приміщень, забрав із сейфу та привласнив кошти у сумі 81 150 грн., які витратив на власні потреби.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи своєї вини, посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував його щире каяття, явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця роботи, що він є потерпілим від ЧАЕС, має неповнолітню доньку, хвору матір та добровільне часткове відшкодування завданих збитків.

Просить судові рішення щодо нього змінити, пом'якшити призначене покарання та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх достатності, допустимості, належності і достовірності та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Так, під час досудового та судового слідства ОСОБА_1 визнавав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у привласненні та розтраті чужого майна. Ці обставини підтверджуються показаннями свідків про обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 та іншими доказами у справі.

Виходячи з сукупності доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і зазначених обставин, що пом"якшують покарання, на які є посилання у касаційній скарзі.

З урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України покарання, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, яке колегія суддів вважає необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Виходячи з викладеного та, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 липня 2008 року щодо нього - без зміни.