Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2007 року щодоОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянка України, така, що судимості

не мала,

за ч.1 ст. 366 та ч. 3 ст. 365 КК України виправдана за відсутністю у її діяннях складу злочинів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2007 року вирок щодоОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1. обвинувачувалась органом досудового слідства у тому, що працюючи на посаді начальника відділу ДВС Острозького районного управління юстиції та будучи службовою особою, 31 січня 2001 року на території ТзОВ "Відродження" по вул. Татарській, 203 у м. Острог Рівненської області, склала завідомо неправдиві два акти опису та арешту, відповідно, одинадцяти та восьми легкових автомобілів, які фактично на території цього товариства не знаходились, а поняті та директор товариства, які зазначені в актах, вказані документи не підписували.

Крім того, ОСОБА_1. обвинувачувалась у тому, що 6 серпня 2004 року, будучи службовою особою, умисно вчинила дії, що явно виходять за межі наданих їй повноважень. Порушуючи ст. 38, ст. 59 ч. ч. 1, 3 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі листа КТП "Комуненергія" ОСОБА_1. прийняла рішення про звільнення з-під арешту коштів боржника і винесла постанову від 6 серпня 2004 року про надання дозволу на одноразове списання (використання) КТП "Комуненергія" грошових коштів у сумі 220000 грн. У результаті цих дій в період з 12 серпня по 27 вересня 2004 року КТП "Комуненергія" було знято з рахунку та використано для господарської діяльності 187054 грн. 74 коп., що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинах є необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 невинною у вчиненні службового підроблення, суд у вироку послався на показання свідківОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4, з яких вбачається, що під час складанняОСОБА_1. у присутності понятих актів опису та арешту майна автомобілі, на які накладався арешт, знаходились на балансі боржника - ТзОВ "Відродження". У подальшому зазначені автомобілі було реалізовано, а кошти, отримані від реалізації, звернуто на виконання судових рішень.

За даними електрофотокопій актів опису і арешту майна від 31.01.2001 року, які завірено печаткою районного відділу ДВС Острозького району і на яких міститься напис "копія згідно оригіналу Начальник РВ ДВС підпис", вбачається, що автомобілі ТзОВ "Відродження" описувались і на них накладався арешт (т. 2 а.с. 21-22, 103-104, 153-154).

Відповідно до листа в.о. начальника НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області почеркознавчі експертизи по електрофотокопіях документів проводяться лише після розв'язання питання про відсутність монтажу при їх виготовленні (необхідно оригінал документу) (т. 5 а.с. 311).

За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази та давши їм оцінку з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, суд правильно визнав, що в справі відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували вчиненняОСОБА_1. службового підроблення.

Мотивованим є також висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 у перевищенні влади, що спричинило тяжкі наслідки, в зв'язку з його вчиненням у стані крайньої необхідності.

Так, заперечуючи вину у вчиненні даного злочину, ОСОБА_1. показувала, що при звільненні грошових коштів КТП "Комуненергія" з-під арешту діяла в межах своїх повноважень. Прийняте нею рішення про зняття арешту з рахунку КТП "Комуненергія" в сумі 220000 грн., було зумовлено необхідністю виконання комунальним підприємством робіт по підготовці до опалювального сезону. В разі відмови у задоволенні клопотання КТП "Комуненергія" було б порушено інтереси інших осіб-мешканців міста Рівного, які б не отримали тепло в квартири.

Наведені обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6та показали, що для підготовки до опалювального сезону звернулись до ДВС м. Рівне про зняття арешту з рахунку в "Західінкомбанку", яке булоОСОБА_1. задоволено. Підприємство, отримавши кошти, розрахувалось за електроенергію перед ДП "Теплотранссервіс". У разі відсутності коштів, як вказали свідки, було б відключено всі котельні міста за неоплачені рахунки ДП "Теплотранссервіс".

Відповідно до платіжних доручень КТП "Комуненергія" від 12.08.2004 р. і 27.09.2004 року РФ КБ "Західінкомбанком" перераховано на придбання кисню грошові кошти в сумі 1471 грн. 04 коп., 293 грн. за цемент, 29290 грн. 70 коп. на придбання труб, 150000 грн. за електроенергію, 6000 грн. на придбання прайс листів, що підтверджується актами документальних перевірок від 24.06.2005 р. і 15.09.2005 р. (т. 4 а.с. 38-40, т. 5 а.с. 197-199, 298-302).

Із матеріалів справи вбачається, що досудовим слідством встановлено, що діями начальника ВДС Рівненського міського управління юстиціїОСОБА_1., які виразились у прийнятті рішення про звільнення з-під арешту коштів боржника і винесенні постанови від 6.08.2004 року про надання дозволу на одноразове списання (використання) КТП "Комуненергія" грошових коштів в сумі 200000 грн., що явно виходило за межі наданих повноважень, спричинено матеріальні збитки юридичним особам по зведеному виконавчому провадженню на суму 187054 грн. 74 коп., яка мала б бути пропорційно перерахована кожному стягувачеві.

Пред'явлення зазначеного обвинувачення в заподіянні шкоди діями ОСОБА_1, на думку колегії суддів, є неконкретним, оскільки органом досудового слідства не було доведено настання тяжких наслідків у виді прямої реальної шкоди чи упущеної вигоди конкретній юридичній особі (кредиторам за виконавчим провадженням).

З огляду на викладене, суд правильно встановив, що ОСОБА_1.. приймаючи рішення про зняття арешту з рахунку боржника, діяла в межах крайньої необхідності і заподіяна цими діями шкода є меншою, ніж відвернута шкода. За таких обставин, зазначені дії ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 КК України злочином визнаватись не можуть.

Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляцією прокурора, перевірив всі викладені в ній доводи та з наведенням переконливих мотивів визнав їх безпідставними.

З огляду на викладене та враховуючи те, що всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного, слід визнати законними і обгрунтовними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 3 ст. 365 КК України, та її виправдання.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, внесеного на судові рішення щодо ОСОБА_1, відмовити.