Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1

За вироком Харцизького міського суду Донецької області від 3 червня 2008 року

засуджена за ч.1 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк на 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 13 квітня 2008 року, приблизно о 18 год., в одному з барів м. Зугрес, шляхом зловживання довірою, вона заволоділа майном ОСОБА_2 вартістю 1 300 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону при призначенні засудженій покарання, просить вирок щодо ОСОБА_1 у цій частині змінити і призначити їй покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який частково підтримав касаційне подання і просив внести у вирок зміни, за якими звільнити ОСОБА_1 від покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені прокурором доводи, колегія суддів вважає, що це подання слід задовольнити частково з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні наведених у вироку неправомірних дій, а також їх кваліфікація за ч.1 ст. 190 КК України у касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Із змісту матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні при з'ясуванні особи засудженої, судом було встановлено наявність у неї неповнолітньої дочки 25 листопада 1998 року народження.

Згідно положень передбачених у ч.3 ст. 61 КК України до жінок, які мають дітей віком до 14 років не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.

Наведені положення закону не були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку, внаслідок чого колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що суд, призначивши засудженій покарання у виді обмеження волі, допустив неправильне застосування кримінального закону.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із пропозицією прокурора, який у поданні не ставить питання про м'якість призначеного засудженій покарання, щодо призначення ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді штрафу, оскільки, визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні передбаченого ч.1 ст. 190 КК України злочину, суд першої інстанції вирішив призначити їй покарання з випробуванням та іспитовим строком згідно положень ст. 75 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки передбачені санкцією зазначеної статті кримінального закону інші види покарання, зокрема, штраф, громадські роботи чи виправні роботи, які за своїм видом є хоч і більш м'якими ніж обмеження волі, однак підлягають реальному виконанню, а виправні роботи є більш суворим видом покарання ніж запропонований прокурором штраф, то жоден із цих видів покарання ОСОБА_1 призначити не можливо, оскільки це погіршить становище засудженої.

У зв'язку з цим, на думку колегії суддів, касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню, а засуджену від призначеного покарання слід звільнити. Таке рішення відповідатиме роз'ясненням, викладеним у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 3 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити - від покарання її звільнити.